Так колись було
Так колись було - Довкола панувала любов, А тепер знов... Всім всеодно. Алкоголь в мені І адреналін в крові І ендорфін нейтралізує біль, Не йди, стій... Ти найкраща з моїх мрій, Не така, як усі, Тобі під ноги впаде увесь світ, Довкола сотні доріг І всі ведуть до тебе, Інші питають як я міг Зрадити мрію - полетіти в небо, Отже так було треба! Заграла струна Там, де була одна Ти скажи ці слова Нам не потрібна ця війна... Де я просто воїн, Серед вибоїн І кінчились набої Всі, що йшли до бою Стали стіною там, Де ходила твоя нога, Де рука твоя Зривала квіти й ім'я Твоє святе, як ікона Підписався, тому виконуй Свій обов'язок воїна - Відстоювать сторону У якій гронами калина розсипається На вишиванку, аж душа усміхається... Тут я тебе і зустрів у ній, Щось запалало у душі Моїй і серце затріпотіло, Віднімає тіло кожної ночі Так зустріти хочу Очі твої... твої очі, Глибокі, які ті океани, Які нам залишили прадіди й діди, Я тебе полюбив... Чи може нас знов одурили Почуття, коли ми курили Біля вікна на балконі, За горизонтом сходив сонях У моїй руках були твої долоні, Ми була молоді й сонні... Зараз ти проходиш мимо, Зупинились години... непояснимо Як, але ти течеш в жилах моїх І знову ендорфін Мене закує в рамки... Доброго ранку, світ, Ліхтарі світіть, цвітіть квіти, Набридло мені бігти Від того, що було і буде, Всеодно я не забуду, Як це було тоді посеред ночі - Очі... все, що в них побачив, розповів тобі, Ти повір мені, повір, Адже великі історії завжди починаються з маленького привіт. Світ, лід розтанув І вже без обману Я частина її, Адже кудись забрід Але не повернутися назад, Не стрибнути з балкону чи вікна, Бо дорогу знов Я знайшов лише до тебе, Кажуть любов... Отже так треба... Так треба.
2020-12-06 12:33:36
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1816
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9048