Я втікав від життя довго, Знав, що в ньому все йде на спад, Так біг, що вже німіли ноги, Весь час втікати не вдалося... я упав. Я підмінаюся, порвав штани, Вдарив коліно, стер долоні, Оглянувся й зрозумів, що люди... моє життя для них, Це дійшло тільки тоді, коли я поцілував асфальт холодний. Чому для них? А мені? Коли жити мені? Для себе хіба жити не вийде ніяк?! На мить задумався і зрозумів, Що не вдасться жити для себе, якщо вони скандують твоє ім'я. Це вже відповідальність певна, Від якої вже нікуди, Адже піди й поріж собі вени, То завтра це зроблять і вони. Твоя власна проблема, якщо не встиг Пожити для себе, все собі, Час як пташка: не впіймаєш, якщо відпустив, Зараз ти зверху дивишся на всіх ніби під товстий лід. Тебе не почують, що б не кричав, Не розіб'єш його, швидше з рук зробиш фарш, Ти й не уявляєш насправді, яка відповідальність на твоїх плечах, Від її маштабів аж стає страшно... Думаєш: "Даруйте, за що такі подарунки Я отримав на найближчі свята?" У раз перериває думку інша думка: "Та їх не більше десятка... А якщо більше ста..." Спокій тільки вночі, Коли нікого поруч нема, Проводиш сонце, дивишся туди в далечінь, Для нього ти, як всі, тому той попіл на руках Нічого не означає зовсім, Сіль на губах - знак непокори, Тому вже скоро твої ноги босі Обмивають хвилі вечірнього моря. Заплющив очі, відкрив - вже світанок, Вже починає малиніти горизонт, Ти ховаєш всі свої рани, Дістаєш із кишені синій "Bond", Робиш тягу-другу, в очі дим, Вологе повітря омиває легені: "Так хочеться побути одним..." І ось ти вже на сцені. Тікати вже немає куди, Довкола людям немає ліку, Не вийде описати вид Тих очей, що ховаються в молоді й сиві повіки. Немає різниці: пів віку чи тільки закінчив інститут, Якщо тяжко, то саме тоді треба йти далі, Не мовчи, якщо ти вже тут, Вважай, що здаєш екзамен чи залік. Всі тут без банерів і брошур, За тобою люди готові йти на штурм, Одне слово дорівнює шум, І я не їх, себе прошу Не помилитись, не сказати зайве, Іншого виходу нема, Скоро ти навчишся отримувати від цього кайф, Куди б не привели ноги, знай, що все у твоїх руках. Дій, давай.