Знаєш, це так давно було, Навіть не хочеться тривожити минуле, Але я до деталей пам'ятаю ту любов, Думаю, що ти теж не забула Як ми з тобою вдвох Лежали на ліжку і просто дивилися вверх, І серед неба зірок Мені якось вдавалося знаходити себе й тебе. На жаль, ми дивилися не в очі, Адже сміливості не було ні в кого, Ти ж сама знаєш, що я не хочу Це казати, але все сталося випадково. Ми це обоє розуміли, І настав таки цей момент, Коли наш роман ми залишили білим На папері й на цьому ніби the end... Так було, так є і буде так, Сумніву немає ну геть просто, Але наскільки ж боліли ті слова, Які я не сказав, коли був ще твоїм гостем. Не тримаю зла, правда, Але зіграв останній акорд, Я знаю, що ти все вирішила подавно, Але я все ж здійснив свій performance, коли народ Зібрався весь, і вогонь Горів у мені, палали розмови серед них... Я наважився на це, заради твого "Для чого ти це зробив?" Заради цього моменту, Коли сумнів роздирає тебе з середини, В одну ж мить хочеться вмерти Й бажати смерті іншій людині. Я знаю що це, пробач, Якщо й хотів, то не наскільки, Хочеш плакать? Плач, Але я не вірю цим сльозам, бо їх було вже стільки, Що я й рахувати перестав... Хто б що не казав, Але кращого моменту в цім житті нема, Ніж коли ти вся така прекрасна у сльозах Починаєш хапатися за слова, За те що було вчора й декілька місяців назад Не відмотать, як касету, Згоден, що краще все стерти З пам'яті, ніби вдарив алкоголь, Ти домоглася свого... Залишайся сама, хай тебе інші руки гріють, Хай інші слова для душі будуть бальзамом, Ти ж знаєш, що я брехати не вмію, Тому буду робити те саме, Але повір мені, ніхто Ніколи не повторить і не відчує те, що ми робили й відчували вдвох... Заключний акорд і крапка останньої сторінки, Все, вітаю з фіналом, Тепер наші справи підуть угору стрімко, Але чомусь радощів мало. Ми самі себе зламали, Такий вже вибір наший, Адже інші знали Більше від нас, як буде краще. Знов сарказм, я думаю, що тобі відомо Ці мимо міні-жарти, Пробач, але тобі пора додому, Пора давно вже спати. Я знаю, чого ти дивишся так, Чому не робиш кроку до дверей, Ти чекаєш інші слова, Чекаєш чогось кращого у сторону себе, Але я розклав по полицях Все що було так давно, Проблеми нема, ніби маємо веселиться, Та чомусь зовсім не весело обом. Так сумно... що ми виросли з тобою, І це все вже історія, не більше, Ти на все махнула рукою, Я махнув і все обмежилося віршем. Наскліьки ж гострі наші статі, Наскільки гостро ми спиймаєм це, Як дивно, що погляду було достатньо Нам, щоб згадати все. І хочу, щоб ти знала на майбутнє, Що місце заброньоване тобі, Я буду найщасливіший і ти будеш присутня, Адже саме щастя ти бажала мені тоді. Цей день настав і все ніби в ціль, Адже ти прийшла не сама, Всі радіють, тільки чомусь щастя немає на твоєму лиці, І слова підібрати тепер вже не змогла. Помста? Я скажу справедливість, І вважаю, що це такий закон, Адже любов - це коли обоє щасливі, А не коли один бориться за щастя обом.