День 3

Саша Гаврилюк

Яке ж це небо гарне, Шкода, що не мирне... На моїй землі загарбник, Але скоро мій дім покине Його загарбна рука Й берцові чоботи на шнурках, Та у відповідь лише кулак, У висновку тільки крах І смерть всім, хто Марить моїм краєм, Для тебе другим домом тут став окоп? У ньому тебе й поховаєм... Моя країно, я душею за тебе, Люблю тебе так, як інші не любили, Тому якщо буде треба, То положу й тіло За твої кордони, За землю, за кожен її клаптик, Я знаю, що і один в полі воїн, Коли є за що воювати. Я не військовий і не боєць, Та за своє й своїх стояти буду, Я знаю, що по той бік теж люди, І мені щиро шкода, що це ваш кінець... Ми не втечимо нікуди, ні, Ми вдома, нам тікати немає куди, Лякати всіх зброєю і війною не слід, Ви народилася з війною, тому й помрете від війни... Мені прикро, правда прикро, Від цього можливо й просльозиться око, Адже йшли на нас із криком, Тепер падаєте із зойком... Пробачте нас матері, Але всьому свій лад, Зрозумійте, це не ми такі, Такі ваші діти, в першу чергу така ваша влада. Не несуть вони втрат... це смішно, Ви нічого не зробили Чічні, А зараз хочете успішно Завоювати нас, а потім і весь світ? Ну це ж дурня великих масштабів, Масштабів "Мрії"- нашого літака, Після всіх невдалих ударів Ви йдете на останню з атак. Останню, бо це червоне світло, І це, повірте, не залишиться лише віршем, Цього року буде чудове літо, Правда ви його не побачите більше... Це боляче насправді, Адже ніби вчора разом співали пісні, Якби ми вас запросили, то були б раді Бачити, а так, то ви прийшли без запрошення самі... Тому кажіть надалі, поговорити ви залюбки, Пробачте, що не дуже ласкаво, Та не бути іншому народу там, де лунає крик: Слава Україні! Героям слава!

2022-02-27 07:09:00

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11209

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2320