Все, що болить, приживається
Все, що болить, приживається, З часом біль стає як наркотик, Бо без нього вже не так почуваєшся, А з ним зовсім не проти. Всі рани колись заживають, Тільки шрами... Куди ж без них, Буває доходиш до підніжжя, самого краю, А ні один так і не зник, Кожен залишив слід черевика На твоїй душі бідній, І ти до цього вже звик, Але ж це відбувається так повільно... Ніби вірус поглинає організм, Отрута, яка потихеньку діє, Після чого ти шукаєш розраду в нім, Лікуєшся ним, ним і хворієш. Все, що болить, приживається, Але колись настане мить, Коли вирвеш його і хоч спочатку й усміхаєшся, Потім ти без цього вже не зможеш жить. Все, що болить, не приносить хорошого, Його можна навіть трактувати як "зло", Тому заплющуйте очі, зціплюйте зуби і... Виривайте, прошу, Поки воно не приросло.
2023-05-13 21:55:04
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2118
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323