Прийшли страшні часи, правда
Прийшли страшні часи, правда,
Страшно навіть від думки,
Що ти можеш не прокинутись завтра,
А в кишені немає нічого окрім "на дорогу" й жувальної гумки...
Соромно стає за те,
Що допустили всі ці події,
Падають фортеці: Бахмут, Авдіївка,
Тільки долар росте...
У наш час не знаєш, що добре,
А хто за твоєю спиною щось утне,
Спочатку серце було хоробрим,
Зараз же ж крижане.
Куди нам всім податься?
Який вагон? Котрий запряжений віз?
Щоб покинути місце, де обіцяний океан щастя,
Перетворився на море горя, а потім на річку сліз...
Ми стояли горою,
За нами степ, ліси й Карпатські гори,
Руки в кулак, а не махнути рукою,
Коли перемога? Скоро...
Для чого мені Греція і Рим?
Мені ближче українське в серці і на лицях,
Скажуть про Колізей і колони, коли буду вже старим,
Та мені достатньо руїн, я її змолоду ще надивився...
Немає миру й нема свободи,
Таким зараз став світ,
Та шляху назад немає, згоден...
"Борітеся поборите, Вам бог помагає..." Ідіть...
Не крайте душу й долю не коріть,
Справа ваша ж бо блага,
Прийде час і будемо всі радіти,
Отримаємо все, що кожен із нас благав.
Дивись, Тарасе, на нас з неба,
Як рвімо кайдани й кропімо кров'ю ворогів,
Скоро ми всі прийдемо до тебе,
Та не зараз... Зараз у нас є ще справи на землі.
Землі родючій, неповторній,
Чистій, як роса зрання,
Ще трохи й дістанеться кожній потворі,
Щоб земля залишилась дітям і проханим гостям.
Прийде час, серця розтануть,
Гудітимуть хрущі, цвісти будуть дівчата й сади,
Не буде місця для воєнного стану,
Буде тільки місце... Й будуть хороші часи.
2024-04-10 21:42:07
3
0