(18+)
Я. Жахлива людина, Знаю чому ти зараз каже це мені і спину, Чому я навіть на хвилину не повернуся, Чому ти, як і я зовсім не в дусі Й не готова на розмову, Життя не може бути безпомилковим... Я жахлива людина й розумію це все більше, Коли будучи з тобою ходив до інших, Не відповідав на повідомлення й дзвінки телефона, Хоча й любив тебе, напевно, Сам не знаю коли й в який бік мене цього разу поверне, Я все біжу від тебе, ніби марафон, Не знаю для чого взагалі почав... Я багато разів падав, У першу чергу зараз у твоїх очах, Не думав, що крайнім падінням буде зрада... Крайнім, бо це точне не останнє, Мабуть, я відвідаю не одну ще спальню, Тобто сьогоднішній своїй любові Я принесу не менше болю, Просто з часом, Від цього назвати себе людиною неможливо, Адже у всих цих моїх кілограмах м'яса Немає нічого, щоб зробило щасливою Хоча б якусь одну... Думаю, що край цьому буде, Колись по мене прийдуть І будуть в крові губи, Кінцівки й все тіло буде в синцях, На мені не буде лиця, Як і тоді, коли інша цілувала мою шию, Людський організм можна зрівняти з машиною, Яка продукує лише щось погане, Яким би ти був хорошим, та настане День, ну прийде час такий, Коли ніхто не простягне тобі руки... Починаєш тоді курить, це так Будеш випивати: перша, друга, третя... А в четвертій вже вода. Я - жахлива людина, Мене не розуміє навіть родина, Бо відчуття межі давно зникло, Вийшло з кров'ю, потом, криком. Як згадаю все між нами, Це досвід, та ми б не починали все, якби знали Чим це закінчиться і яким буде фінал, Це просто провал... Ці моменти, коли я тримав твої долоні, Говорив про якийсь там вогонь... Десь всередині себе, Для чого ти вірила? Не треба Було після того знімати з себе футболку, бріджі, Я ж бо це вчора казав і завтра скажу іншій, І це триватиме довго, та не змирюся з цим, Це вже відпрацьований алгоритм, Який мене руйнує з середини, Вбиває в мені мене, вбиває в мені людину... Зараз все пролітає в очах зі свистом, Картинок в голові більше ніж в галереї, Ти не була в моєму гурті головним солістом, Ми були в одному рядку, та я був ямбом, а ти хореєм. І суть не в тому, Що ми різні, зовсім ні, Я думаю, що ми терпіли товго. Зараз це вже не біль, а втома, Яку ми розраджуємо по різному. Я знаю, що ти зараз у батьків, Вони тобі казали давно, Звідки вони знали, що то була не любов... Таємниця, абсолютно Не відомо... Але я радий, що ти ціла й нічого не вчинила, Ти зараз з близькими, ти вдома Надіюсь, що тобі в житті стрінеться ще мужчина, Який змінить ставлення і взагалі змінить все, Вирішальним вже не буде секс, Це буде інший світ... ні, галакатика, Ти перестанеш нарешті плакати По ночах у свій матрац, Почнеш нову сторінку життя, А не відступиш на новий абзац, Все піде на лад. І десь тоді з'явлюся я... Ти лиш погляд залишиш на моїй спині. Я зупинюся й біль пройме до грудей, У твоєму житті вже була жахлива людина, Тож бажаю більше хороших людей. Що болить, те пройде, Не винні стіни, не винний мольберт, На якому ти малювала такі чудові картини, Вони й правда чудові, хоча Я цього тобі не казав. Не шукай винних, Все й так зрозуміло. Не прошу пробачення, не пробачай, Бо це смішно та якось не правильно, мабуть, Якщо тобі зараз важко, то прочитай, Нехай це буде на пам'ять. Такі собі спогади згоден, Та одна людина не робить погоди... Кого я обманюю, звісно одній людині під силу Змусити забути все чого так плідно вчили Вчителі й батьки, Знаємо таких... Все зрозуміло без інтриг, Ти це чуєш зараз, отже я встиг, Мені вистачило часу, Щоб сказати тобі востаннє, що прекрасна Ти, твоя хода й взагалі ти хороша людина. Саме тому й проводжаю твою спину, І стримувати себе вже не треба сили, Жахливий....