І хочеш знов про все забути...
Сергій Клемін
* * * З тих слів, не сказаних тобою, складаючи рядки, як заклинання, незриме, майже темне поглинання (але залишишся для всіх святою). І повертаючи ту вічність на руках, лише торкаючись (тривожно) шкіри, де дивляться на нас (і сонця, і ефіри), ти ходиш тінню по своїх слідах. І хочеш знов про все, про все забути (!) і думаєш: як пам’ять коротка, чекаєш там щасливого квитка, щоб тільки серце, серце повернути.
2024-11-04 09:38:17
0
0
Інші вірші поета
Зникає тихо... день за днем... І знову відродилося... І темне небо, як всесвітній дах... І формула твоя (як світ) проста...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2359
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3836