Зникає тихо... день за днем...
* * *
І щось зникає тихо день за днем,
все те, що нас колись в собі тримало,
(і там) здається, що цього не мало,
і тягнеться, як запах хризантем.
Можливо, нам минуле хитро бреше...
і вимовляєш вічне (знов) «амінь» (!)
для всіх майбутніх, других поколінь,
і думаєш про себе: легше, легше.
Здається, істина (яка вродлива) (!)
і від якої небо червоніє,
і людство поклоняється і мріє,
але чекає (знов) терпляче дива.
2024-11-04 09:35:28
0
0