Маленькій непокірливий рай

Seras Mark #КЗП

Я, я буду лікувати тебе Підтримкою й почуттями, Доки біль твоя не мине А як пройде - перестану. Я, я хворітиму за обох, Торкаючись дна твого пекла! Щоб дізнатися одного, що таке любов, та як би з нею померти! Я, я у відчаю вже бував, Блукав наодинці у темряві. Мій маленький непокірливий рай! Не покине, не піде, та з місця не зійде. І тому, мені вже не боляче, Моє сердце - само по собі. Моє сердце - в собі вже не накопиться, Воно стиснуло спогади: "як же - ми?".

2024-06-04 15:21:19

Інші вірші поета

Смородина Ніч Я без тебе Я кохав і тлів.

Інші поети

Дмитрий Маунберг #АР

@Maunberg

Lili

@Liliun

нnw αsω

@hnwasw14

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15946

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11546