Не назвати забутньою
Ти закохалася – не в тих, Я біг за ними. І докоряла собі - з втоми. Те, з крайності до крайності, плямами Для одне одного, ми, знаєш, прозорі! «Де всього лише зависла симпатія. З диверсії в апофаназію» Наші посмішки німі від холоду. Ми мовчимо, бо - Не можемо так! Я сгасну всередині зламаних кісток, Між нами грань! Її - не перетнути. І вбиваючи в себе тисячі цвяхів - Не допускати жодної зустрічі! На душі моєї ниточки темні. Здійснені садна ріжучої. І любов'ю, раптом обділені. Не можливо - не назвати забутньою...
2023-08-11 09:49:36
5
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2448
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2017