Пишу з майбутнього

Seras Mark #КЗП

Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих - не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? - Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію, тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжку, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних, Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Моє серце, я - це чую, сильно штовхає! Захищай, в тебе ще є надія, Якщо твоє життя - клітинка вже не ціла. Кожень день сурові випроби, пожалію, Навіть зберегу, коли вона від них п'яніла! Поринай, глибини тобі чи мало? Ти мій рай, із під неба щиро сяяв! Не тікай, пишу тобі з майбутнього, Прийде спокій, ти - довірся, кошмар закінчився. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе спасаючі, наклею чорний пластирь, І від скаженої ліри, знайду тих лікарів, Треба прийняти міри, і трошки світлих днів. Пам'ятай, якщо почуєш жар в легенях, Зроби, що ти хотів - незважаючі на нерви. Бо - це останній крок, благаю, розумієш!? Я тебе люблю. Будь обережним, Ти - моя воля, сила...

2023-08-07 22:26:25

6

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1532

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12017