PSYCHOTIC

Mysterious

You call me crazy, you call me insane You think only tears show that you are in pain I laugh when I fall, I smile when I bleed No message I see, no advice I need You get a stab, you fall on your knees Then from your eyes comes an overflowing sea You paint the story with many colors A beautiful paradise for friends and lovers I'm the true face, steps of honest I make You call me insane cause I'm proving you are fake You paint your face and they call you pretty, You wipe off the paint and call yourself ugly You have no opinion, you listen to others voice But I sail my own ship and that's why choice. There are things you don't see and secrets I know I unveil the shadow but you call me a psycho.

2019-03-04 12:43:18

16

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Mysterious

@alvahmara thank you so much🖤🖤🖤🖤

Відповісти

2019-03-05 03:22:25

Подобається

STELLA RAYMOND

If you are true and try to prove one wrong then the person will obviously call you insane. P.S good poem

Відповісти

2019-03-06 18:09:57

3

JENOVA JACKSON CHASE

Heart breakingly good

Відповісти

2019-12-17 04:01:18

3

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1730

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11157