Це мої заплутані відчуття

Сніжана Ворон

Я вмираю! Як і уся моя душа... Не має раю!... Надія для мене чужа... Ні, мені ніхто не допоможе. Люди - егоїсти - це найважливіший урок. Поміч, доброта, співчуття - для них це все чуже! Як же хочу спустити курок, Та я не можу... Не вистачає смиливості, Нести треба цю тяжку ношу, І не показувати своєї чутливості... Та і це все відговорки, Я просто слабка... Відпускаю твої руки, Ти - моя яскрава зірка. Хто я? Хто ти? Забудь моє ім'я, Без мене не будеш боятись летіти. Чогось я тебе не забуваю, Хоча в мене не має ніякої надії. Я її шукаю, Та це лише мрії. Чого воно так? Я так боюся вмерти... Хочу найти якийсь знак, Та цей знак - це ти... По моїй пустій квартирі Гуляє мелодія пеаніно. Вона віщує про яскраві зорі, Хоча це трохи іронічно, Бо вона віщує про любов до життя, І віру в людей. Це мої заплутані відчуття, Моїх довгих ночей. Все! Досить! Я не буду нічого відчувати! Хоча не хочу про це просить, Я буду їх берегти. Мої тонкі пальці гуляють по клавішам, У цю мелодію вкладаю своє життя. Ми з луною і тишою поговорим по душам, Я впадаю в забуття. Зранку мені стає легше, Надягаю веселу маску. Я стаю спокійніше, Ніби потрапляю у казку. Лише ніч знає мене повністю, Лише вона чує мій крик. Луна дивиться на мене з ніжністю, І я це все в собі тримати звик. Прощавай, моя мелодія, Прощавай моє натхнення. Ви - моя остання надія, Тільки у вас я шукаю спасіння...

2023-06-08 11:06:02

7

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сніжана Ворон

дякую🤗

Відповісти

2023-06-08 13:27:31

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11548

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

4413