Це мої заплутані відчуття
Я вмираю!
Як і уся моя душа...
Не має раю!...
Надія для мене чужа...
Ні, мені ніхто не допоможе.
Люди - егоїсти - це найважливіший урок.
Поміч, доброта, співчуття - для них це все чуже!
Як же хочу спустити курок,
Та я не можу...
Не вистачає смиливості,
Нести треба цю тяжку ношу,
І не показувати своєї чутливості...
Та і це все відговорки,
Я просто слабка...
Відпускаю твої руки,
Ти - моя яскрава зірка.
Хто я?
Хто ти?
Забудь моє ім'я,
Без мене не будеш боятись летіти.
Чогось я тебе не забуваю,
Хоча в мене не має ніякої надії.
Я її шукаю,
Та це лише мрії.
Чого воно так?
Я так боюся вмерти...
Хочу найти якийсь знак,
Та цей знак - це ти...
По моїй пустій квартирі
Гуляє мелодія пеаніно.
Вона віщує про яскраві зорі,
Хоча це трохи іронічно,
Бо вона віщує про любов до життя,
І віру в людей.
Це мої заплутані відчуття,
Моїх довгих ночей.
Все! Досить!
Я не буду нічого відчувати!
Хоча не хочу про це просить,
Я буду їх берегти.
Мої тонкі пальці гуляють по клавішам,
У цю мелодію вкладаю своє життя.
Ми з луною і тишою поговорим по душам,
Я впадаю в забуття.
Зранку мені стає легше,
Надягаю веселу маску.
Я стаю спокійніше,
Ніби потрапляю у казку.
Лише ніч знає мене повністю,
Лише вона чує мій крик.
Луна дивиться на мене з ніжністю,
І я це все в собі тримати звик.
Прощавай, моя мелодія,
Прощавай моє натхнення.
Ви - моя остання надія,
Тільки у вас я шукаю спасіння...
2023-06-08 11:06:02
8
1