Ненависть
Ненависть сильна була у мене, А серце сповнював несамовитий сум. Це все до мене знов порине І покине мене мій розум. Кажуть, що ненавидіти легко, А ви пробували так жити? Твоя надія на спокій десь далеко, І приходе янгол помсти. Та ти смілив не будеш І життя позбавити не можна! Голос серця ти почуєш, Душа позбавити когось життя не спроможна, Вона вперто буде тобі кричати, Про те, що ти повинен бути краще! Вона ладна совість твою шукати, Щоб не кинути на призволяще! Ти не знайдеш жорстокої сміливості, Та і забути все не зможеш... Не забудеш, що прогавив такі можливості... Краще було би помститися - сам собі набрешеш! Це все відбувається мов у сні І серце стискає злість. Це все знаходиться в тумані, Та ненависть з тобою вічність. А може перестати на це звертати увагу? Сам до себе відчуєш ти повагу. Помста - не завжди кращій варіант, Це перетвориться на фоліант. Життя дуже коротке, Щоб жити весь час з ненавистю. Бажання людей хитке, Краще довіряй своєму серцю, Воно - чисте, Краще, хай буде воно таке. Душі своїй вірте! І все в твоєму житті стане інакше, І повага до самого себе буде, І виповняться надії . Свободу відчуєш ти у грудях, І, можливо, покинуть твоє життя лиходії.
2023-05-04 06:12:52
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сніжана Ворон
я пробувала)
Відповісти
2023-05-04 15:21:23
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2476
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2239