Ненависть
Ненависть сильна була у мене, А серце сповнював несамовитий сум. Це все до мене знов порине І покине мене мій розум. Кажуть, що ненавидіти легко, А ви пробували так жити? Твоя надія на спокій десь далеко, І приходе янгол помсти. Та ти смілив не будеш І життя позбавити не можна! Голос серця ти почуєш, Душа позбавити когось життя не спроможна, Вона вперто буде тобі кричати, Про те, що ти повинен бути краще! Вона ладна совість твою шукати, Щоб не кинути на призволяще! Ти не знайдеш жорстокої сміливості, Та і забути все не зможеш... Не забудеш, що прогавив такі можливості... Краще було би помститися - сам собі набрешеш! Це все відбувається мов у сні І серце стискає злість. Це все знаходиться в тумані, Та ненависть з тобою вічність. А може перестати на це звертати увагу? Сам до себе відчуєш ти повагу. Помста - не завжди кращій варіант, Це перетвориться на фоліант. Життя дуже коротке, Щоб жити весь час з ненавистю. Бажання людей хитке, Краще довіряй своєму серцю, Воно - чисте, Краще, хай буде воно таке. Душі своїй вірте! І все в твоєму житті стане інакше, І повага до самого себе буде, І виповняться надії . Свободу відчуєш ти у грудях, І, можливо, покинуть твоє життя лиходії.
2023-05-04 06:12:52
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сніжана Ворон
я пробувала)
Відповісти
2023-05-04 15:21:23
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3900
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4028