Моя прекрасна любов
З глузду зводять Твоя шкіра, твоє тіло, Легкі дотики - мурахи по моїй спині. Люди навкруги гудять, Їм все зламати так кортіло, Але програли вони у цій війні. Твій солодкий аромат зі мною всюди. Ти з усмішкою скажеш, Що це божевілля. Та я і сперичатися не буду. Від цього дивуються люди, Бо я зроблю все, що накажеш. Почуття мене накриють, немов хвиля, І до твоїх ніг я знову впаду. Твої руки - моя спина... Боже! Не можу встояти! Для тебе буду ким завгодно. Ти з усім справляєшся сама, Та я всеодно хочу тобі допомогти! Я знаю, що для тебе це необхідно.... Твої солодкі вуста, Зі смаком соковитої вишні, На моїх губах, І усі думки з переживаннями розсіяться, як дим. Це така прекрасна простота! Віддайся вся мені, І ми пройдемо з тобой цей шлях, Знай, що я не справлюся сам. Я в'язень твоїх яскравих очей, Кольору буйного вогню. Ти подивишься на мене так ніжно, І моє серце знов заб'ється. Я не забуду не одну з наших зустрічей, Всі твої мрії я здійсню. Хай все навкруги буде сніжно, Ми підем прогулятися. Та чи прийдешь до мене, Коли буду помирати? Коли увесь світ покине? І я буду потухати? Та ти все пояснила, Стоячи зараз тут, Поки я навпроти в своєму смертному обрії тону І плутаюсь в думках. Мене ти заспокоювала, Показала, як усі цвітуть. Без тебе тепер я не засну, Загублюсь краще навіки з тобою у снах.
2023-06-06 07:49:02
7
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3448
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10186