На жаль

Сніжана Ворон

Я стою на даху, Дивлюся вниз... Дух перехоплює від цього жаху! Ось тобі людський каприз. Навколо тіла вже зібрались люди, Вони, як ворони, хочуть чимось поживитися. Душі так пізно все вдалось збагнути, А всім навкруги треба тільки подивитися! Їм немає діла до чужих проблем, Вони не знають, як пульс Вже декілька разів під маскою збивався, І як горіли всі почуття вогнем... Вони подивляться, а потім розійдуться, Не забувши при цьому засудити. Лише батькам дитина жах присниться, Як їх дитина на асфальті лежить. Ніхто не зміг людське життя врятувати І не допоміг в усьому розібратися. Але усі можуть тільки руйнувати, Від своїх проблем легше всім ховатися... На жаль, людина пізно зрозуміла, Що всі свої проблеми вона може розрішити. Що вона сама себе зкалічила І позбавила життя...

2023-01-25 08:46:27

Інші вірші поета

Боляче... Кохання - то правдиве чудо Свій біль Хто ми?

Інші поети

Bad Trip

@B1Sod

Hannah

@hananahQbanna

Анастасія Гордієнко

@GordienkoAnastasiya

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15771

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4794