На жаль
Сніжана Ворон
Я стою на даху, Дивлюся вниз... Дух перехоплює від цього жаху! Ось тобі людський каприз. Навколо тіла вже зібрались люди, Вони, як ворони, хочуть чимось поживитися. Душі так пізно все вдалось збагнути, А всім навкруги треба тільки подивитися! Їм немає діла до чужих проблем, Вони не знають, як пульс Вже декілька разів під маскою збивався, І як горіли всі почуття вогнем... Вони подивляться, а потім розійдуться, Не забувши при цьому засудити. Лише батькам дитина жах присниться, Як їх дитина на асфальті лежить. Ніхто не зміг людське життя врятувати І не допоміг в усьому розібратися. Але усі можуть тільки руйнувати, Від своїх проблем легше всім ховатися... На жаль, людина пізно зрозуміла, Що всі свої проблеми вона може розрішити. Що вона сама себе зкалічила І позбавила життя...
2023-01-25 08:46:27
2
0
Інші вірші поета
Пісня моєї душі Моє серце для всіх стане кам'яне... Янгол ти? Забувай її
Інші поети
Dilekata
@DiLeKata
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4166
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2385