Я живу спогадами

Сніжана Ворон

Я живу спогадами, Малюю пейзажі червоними фарбами. Я вся візерунками ряснію, І розум мій стає ясніє... Пам'ятаю, як щаслива я була, Однак це почуття я вже забула... Тепер багато в мене шрамів, Вся потонула я у роздумах. Більше мені не світить сонце, Воно баче моє розбите серце... Йому мене шкода... Давно покинула мене свобода... Я погрязла у думках, Не тримаю вже себе в руках. Час пливе, Це для мене стає все рокове. Моя любов стоїть на даху... Я дивлюсь на нього, він вже не жив. Він с собою покінчив, Він життям не дорожив... А я не змогла піти за ним, І він розсіявся, як дим... Тепер на завжди одна, Хоча у душі я вже давно померла...

2023-02-07 08:08:18

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сандра Мей

Це прекрасно. Стільки емоцій під час прочитання. Автору мої оплески 👏🔥👏🔥👏

Відповісти

2023-02-07 08:20:37

1

Сніжана Ворон

@Сандра Мей велике дякує🥰. Ваші емоції мотивують мене пимати далі❤️‍🔥

Відповісти

2023-02-07 08:27:45

2

Сніжана Ворон

дякую, я старалась❤️‍🔥

Відповісти

2023-02-07 08:49:51

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11385

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4821