Я живу спогадами
Сніжана Ворон
Я живу спогадами, Малюю пейзажі червоними фарбами. Я вся візерунками ряснію, І розум мій стає ясніє... Пам'ятаю, як щаслива я була, Однак це почуття я вже забула... Тепер багато в мене шрамів, Вся потонула я у роздумах. Більше мені не світить сонце, Воно баче моє розбите серце... Йому мене шкода... Давно покинула мене свобода... Я погрязла у думках, Не тримаю вже себе в руках. Час пливе, Це для мене стає все рокове. Моя любов стоїть на даху... Я дивлюсь на нього, він вже не жив. Він с собою покінчив, Він життям не дорожив... А я не змогла піти за ним, І він розсіявся, як дим... Тепер на завжди одна, Хоча у душі я вже давно померла...
2023-02-07 08:08:18
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Це прекрасно. Стільки емоцій під час прочитання. Автору мої оплески 👏🔥👏🔥👏
Відповісти
2023-02-07 08:20:37
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей велике дякує🥰. Ваші емоції мотивують мене пимати далі❤️‍🔥
Відповісти
2023-02-07 08:27:45
2
Сніжана Ворон
дякую, я старалась❤️‍🔥
Відповісти
2023-02-07 08:49:51
1
Інші вірші поета
Моє серце для всіх стане кам'яне... Кохання - то правдиве чудо САЛЬВАДОР ДАЛІ, ПОСТІЙНІСТЬ ПАМ'ЯТІ Забувай її
Інші поети
Adaira
@adaira
NOURCHEN LEE
@_Nourchen
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2144
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2821