Сила

Мальва Польова

Не вірять люди в силу почуттів, Чи то пак, в силу справжньої любові, Та й ходять вічно втомлені і злі, Покинуті, всміхнутися не годні. Такі пішли тенденції, ще б пак! Кому тепер потрібне щире слово? Простіше чути те, що знаєш й так, Ніж щось, що змінить нас і все довкола. Так легко бути мудрим і крутим, Філософом на кухні, депутатом(!), Що знає, як зробити добре всім, Але собі не може дати раду... Та глибоко в душі згрубілих нас Живе малеча, повна здивування! Чудес чекаєм все життя, і час Не зміг здолати того поривання. Ми досі, попри всі замки й ключі, Так хочемо обіймів і любові, Бо нас, людей, прогрес ще не змінив, І, сподіваюся, не зробить це ніколи! Не вірять люди в щастя і любов, Та лиш вони завжди керують світом. Не гроші, влада, пристрасть і закон, А те, що в нас, закопане в граніті. Злякалися оголених сердець, А сцени голих тіл - звичайна норма... Відкрийте очі, вимкніть весь процес, І помічайте врешті біле, а не чорне! І хто завгодно скаже, що брешу, Але ви визнайте: в душі, на "дні морському", Ми вибір зробим в користь почуттів, Підем за серцем, під гербом любові!

2018-05-11 04:37:44

10

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мальва Польова

дзяк)))

Відповісти

2018-05-11 04:57:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

4210