Сила

Мальва Польова

Не вірять люди в силу почуттів, Чи то пак, в силу справжньої любові, Та й ходять вічно втомлені і злі, Покинуті, всміхнутися не годні. Такі пішли тенденції, ще б пак! Кому тепер потрібне щире слово? Простіше чути те, що знаєш й так, Ніж щось, що змінить нас і все довкола. Так легко бути мудрим і крутим, Філософом на кухні, депутатом(!), Що знає, як зробити добре всім, Але собі не може дати раду... Та глибоко в душі згрубілих нас Живе малеча, повна здивування! Чудес чекаєм все життя, і час Не зміг здолати того поривання. Ми досі, попри всі замки й ключі, Так хочемо обіймів і любові, Бо нас, людей, прогрес ще не змінив, І, сподіваюся, не зробить це ніколи! Не вірять люди в щастя і любов, Та лиш вони завжди керують світом. Не гроші, влада, пристрасть і закон, А те, що в нас, закопане в граніті. Злякалися оголених сердець, А сцени голих тіл - звичайна норма... Відкрийте очі, вимкніть весь процес, І помічайте врешті біле, а не чорне! І хто завгодно скаже, що брешу, Але ви визнайте: в душі, на "дні морському", Ми вибір зробим в користь почуттів, Підем за серцем, під гербом любові!

2018-05-11 04:37:44

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мальва Польова

дзяк)))

Відповісти

2018-05-11 04:57:31

Подобається

Інші вірші поета

Натхнення Ладина-парадокс Тепла вечірня любов

Інші поети

قطة صغيرة

@Psycho_Kitt

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Софія Губермайстер

@sofiya_gubermayster

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10549

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2766