Сила

Мальва Польова

Не вірять люди в силу почуттів, Чи то пак, в силу справжньої любові, Та й ходять вічно втомлені і злі, Покинуті, всміхнутися не годні. Такі пішли тенденції, ще б пак! Кому тепер потрібне щире слово? Простіше чути те, що знаєш й так, Ніж щось, що змінить нас і все довкола. Так легко бути мудрим і крутим, Філософом на кухні, депутатом(!), Що знає, як зробити добре всім, Але собі не може дати раду... Та глибоко в душі згрубілих нас Живе малеча, повна здивування! Чудес чекаєм все життя, і час Не зміг здолати того поривання. Ми досі, попри всі замки й ключі, Так хочемо обіймів і любові, Бо нас, людей, прогрес ще не змінив, І, сподіваюся, не зробить це ніколи! Не вірять люди в щастя і любов, Та лиш вони завжди керують світом. Не гроші, влада, пристрасть і закон, А те, що в нас, закопане в граніті. Злякалися оголених сердець, А сцени голих тіл - звичайна норма... Відкрийте очі, вимкніть весь процес, І помічайте врешті біле, а не чорне! І хто завгодно скаже, що брешу, Але ви визнайте: в душі, на "дні морському", Ми вибір зробим в користь почуттів, Підем за серцем, під гербом любові!

2018-05-11 04:37:44

10

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мальва Польова

дзяк)))

Відповісти

2018-05-11 04:57:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3759

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

16

9458