Сила
Не вірять люди в силу почуттів,
Чи то пак, в силу справжньої любові,
Та й ходять вічно втомлені і злі,
Покинуті, всміхнутися не годні.
Такі пішли тенденції, ще б пак!
Кому тепер потрібне щире слово?
Простіше чути те, що знаєш й так,
Ніж щось, що змінить нас і все довкола.
Так легко бути мудрим і крутим,
Філософом на кухні, депутатом(!),
Що знає, як зробити добре всім,
Але собі не може дати раду...
Та глибоко в душі згрубілих нас
Живе малеча, повна здивування!
Чудес чекаєм все життя, і час
Не зміг здолати того поривання.
Ми досі, попри всі замки й ключі,
Так хочемо обіймів і любові,
Бо нас, людей, прогрес ще не змінив,
І, сподіваюся, не зробить це ніколи!
Не вірять люди в щастя і любов,
Та лиш вони завжди керують світом.
Не гроші, влада, пристрасть і закон,
А те, що в нас, закопане в граніті.
Злякалися оголених сердець,
А сцени голих тіл - звичайна норма...
Відкрийте очі, вимкніть весь процес,
І помічайте врешті біле, а не чорне!
І хто завгодно скаже, що брешу,
Але ви визнайте: в душі, на "дні морському",
Ми вибір зробим в користь почуттів,
Підем за серцем, під гербом любові!
2018-05-11 04:37:44
10
1