Той день
...Той день минув... І стала ніч сліпа. Почуй! І вслухайся в слова: Історія людей, Тих, що були, і вже нема. Колись і ми ввілляємось В просто слово... Історія людей: Історія зі святості й пороку; І не поступиться той день ні кроку... Той день, що впав сьогодні На твоє ясне чоло. І ти тепер єство, що стрепенулось, Тихо, й знов, в утробі майбуття: Тепер, під пісні зір вестиме в вічність, Той день, малюючи тебе крізь забуття... ...Той день єси і юний, і старий, Мов его Бога. Коли в колиску положив, Коли в труну проводив. ...І був той день німий, І ніч сліпа була йому до пари, І як ті двоє переспали В печері неба голубій, І пара духів-голубів Упала ним на груди: Каїн і Авель. І перший їх дім, І перші сльози, І перший сміх Крізь верболози; В наш дім німий, у нашу хату, землю нашу... І в ніч сліпу, у нашу ніч... Той день, коли була свята вагіна, І зводилися храми для повій, І падали у сніг крихкий Умерлі на очах тяжкого колізею; І як горіли відьми на чумному вогнищі; Душилися "не люде" під тупіт Кроків ідолів живих... І виживали Бога ради, і Чорта ради, І ради дня, - німого дня. І зачиналися під світло зір: І прозрівала ніч, і були зорі їй за очі... ...І в шостий день творінь Світанок розбудив Од холоду нічного, і од химерних І блаженних снів Живих... І ми родились у світанок, І йшли у той же самий день... ...Історія людей...
2021-01-25 19:34:54
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5492
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1315