Мене згвадтовано під древом
(18+)
(Requiem. For women who died at the hands of rapists.) Мене вбито під древом, Мене розіп*яли на хрест не всеблагий Мене покарано журбою без часу і надії. Мене зґвалтовано під древом. Мені в долоню не забито цв*яха Мені у душу вбито гіркоту і цвіль. Наді мною глумилися віки, І древо ридало смолою, сльозою і цвітом... Древо палало терновим вінцем і квітло На диво. Древу тисячі літ. Я донині не знаю Чи розквітла весна? І чи час вже свободи прилинув. І не личко рум*яне, І не сліз полум*яних, Той порою Залишились ми древо, навіки, з тобою. Сіяло небо зорями, Колихались трави покоями. Не блискавиць, не війн, не зради. Лиш гріх чужий. Моя розірвана сорочка. І спопеляються вже прахом груди. Я донині не знаю Чи розсіє весна Білі ружі наді мною. Спопеляє війна Душу. Горе – війна… Мене вбито в миру. Мене замучили під древом. Над мною глумилися під небом Синім і святим... І я донині не відаю Чи зійшла вже зоря. Бо той вечір навік Відраховує кроки. По снігу і калюжах землі. Ми з тобою тепер моє древо Навіки, навіки з тобою. Вірш про зґвалтовану жінку.Це не романтично, не піднесено. Це гидко, страшно і тривожно.Це не про подвиг на війні, не про любов в миру. Не про бога, не про природу. Це про глум. Не дивлячись на появу лібералізуючи життя законів кожна третя жінка страждає від насилля. Я хочу попросити підтримати жертв насилля заповідями : Не соромся, Не терпи, Не мовчи, Не обізляйся на невинних і себе, Не виливай зло на слабших або залежних від тебе. Я ще хочу багато чого розказати. Я розкажу, трохи пізніше.
(Requiem. For women who died at the hands of rapists.) Мене вбито під древом, Мене розіп*яли на хрест не всеблагий Мене покарано журбою без часу і надії. Мене зґвалтовано під древом. Мені в долоню не забито цв*яха Мені у душу вбито гіркоту і цвіль. Наді мною глумилися віки, І древо ридало смолою, сльозою і цвітом... Древо палало терновим вінцем і квітло На диво. Древу тисячі літ. Я донині не знаю Чи розквітла весна? І чи час вже свободи прилинув. І не личко рум*яне, І не сліз полум*яних, Той порою Залишились ми древо, навіки, з тобою. Сіяло небо зорями, Колихались трави покоями. Не блискавиць, не війн, не зради. Лиш гріх чужий. Моя розірвана сорочка. І спопеляються вже прахом груди. Я донині не знаю Чи розсіє весна Білі ружі наді мною. Спопеляє війна Душу. Горе – війна… Мене вбито в миру. Мене замучили під древом. Над мною глумилися під небом Синім і святим... І я донині не відаю Чи зійшла вже зоря. Бо той вечір навік Відраховує кроки. По снігу і калюжах землі. Ми з тобою тепер моє древо Навіки, навіки з тобою. Вірш про зґвалтовану жінку.Це не романтично, не піднесено. Це гидко, страшно і тривожно.Це не про подвиг на війні, не про любов в миру. Не про бога, не про природу. Це про глум. Не дивлячись на появу лібералізуючи життя законів кожна третя жінка страждає від насилля. Я хочу попросити підтримати жертв насилля заповідями : Не соромся, Не терпи, Не мовчи, Не обізляйся на невинних і себе, Не виливай зло на слабших або залежних від тебе. Я ще хочу багато чого розказати. Я розкажу, трохи пізніше.
2021-01-25 19:44:44
1
0