Жити
Світлана Мелашич
Дивом снилася Зоряна ласка. І падала нічкою Місячна казка. Молитва неба до землі, Планета зморена жагою. Шаманом хмари шелестять, Цілують ягоди калини Безмежно пя*ні роси, Проміння сиплеться В земний кришталь, В безсмертя відображення. Вода річок склала для неба пісню, І зринула увись бажанням дива. В*ються дурманні хмелі, Діставши до зірок хмелем Слова і до комети, в мить цю, щасливу. Бажаннями наповнена струна, І кров звучить безмежно п*янко. І місяць зірці розливає пісню, І небо планету закутало В обійми терпкі і цілунки. Жива я. Як бачиш - І бачу все. Як, бачиш жити буду Ще і ще,- ловитиму стогранну мить, Хмільними вечорами, Дурманною нічкою, Днем світила, Я жити буду, Я – жива. Хай ллє Проміння сонця У мелодійну ранкову Чашу Часу І сподівання.
2021-01-26 07:24:58
0
0
Інші вірші поета
Ти - прах землі Горобина Кат Квантова заплутаність
Інші поети
Cristi Cristi
@cristi_sanchez
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1382
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3935