Сніжні зими
Уже, юга завиває, І мете, мете, мете! Та в дитинство повертає, Моє радісне, таке! Ми на санках і на лижах, З кучугур спускались. Руки, ноги замерзали, А, ми, все катались. Прибігали в хату, Грілись коло пічки. Вся одежа мокра, Та й червоні щічки. Зими сніжні, то були, І стійкі морози. Може і тепер — вони. Знов, повернуться — такі!
2021-09-19 11:45:11
19
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Oleg Kotenko
Файно створена українська амосфера, хто не розуміє - мо й не зрозуміє :( Таке...
Відповісти
2021-10-09 22:59:55
Подобається
Тетяна
@Oleg Kotenko Та, зрозуміють, бо написано, досить просто)
Відповісти
2021-10-25 16:32:33
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2836
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2498