Сороки - білобокі
Тетяна
Сніг на вулиці кружляє, Замітає все – кругом. А сороки - білобокі, Вже, літають – над хлівом. Пострибали по подвір’ю, Тай швиденько у садок. Поїдати із кормушки, Хліб, насіння і сирок. Довгий хвіст підняли вгору, Тай стрибали по городу. Витирали дзьоб у сніг, Скрекотали: "Ча - ча - ча!" Й подалися – на поля!
2021-11-03 17:02:17
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Шинко
Когда прочитала аж улыбка появилась на лице! Молодец, радостный стишок!)
Відповісти
2021-11-11 08:46:37
Подобається
Тетяна
@Яна Шинко Спасибо.
Відповісти
2021-11-11 09:48:37
Подобається
Інші вірші поета
Моя розмова про Україну Весна перемагає Моя киця Така вже зима
Інші поети
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Fake Illinois
@troubled
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2554
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2915