Сороки - білобокі

Тетяна

Сніг на вулиці кружляє, Замітає все – кругом. А сороки - білобокі, Вже, літають – над хлівом. Пострибали по подвір’ю, Тай швиденько у садок. Поїдати із кормушки, Хліб, насіння і сирок. Довгий хвіст підняли вгору, Тай стрибали по городу. Витирали дзьоб у сніг, Скрекотали: "Ча - ча - ча!" Й подалися – на поля!

2021-11-03 17:02:17

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Яна Шинко

Когда прочитала аж улыбка появилась на лице! Молодец, радостный стишок!)

Відповісти

2021-11-11 08:46:37

Подобається

Тетяна

@Яна Шинко Спасибо.

Відповісти

2021-11-11 09:48:37

Подобається

Інші вірші поета

Зима і птахи Весна перемагає Чорнобривці Веселі хмаринки

Інші поети

sambridhi

@sam6ridhi

bas_mala

@bas_mala

Keyci

@Keyci0987

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1506

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1866