Моя розмова про Україну
Тетяна
Я по вулиці іду, До сніжинок говорю: "Ви, літаєте високо, І все бачите навколо!" Полетіть в "оту країну", Й принесіть нам звістку Миру! Щоби, люди, не страждали, Й більше сліз не проливали! Бо, сама, я, гірко плачу, Болить, мені, від печалі: За дітей, за матір рідну, І за Україну — милу! Перестаньте, "ви, мужлани", Нашу Неньку — турбувати! Дайте, нам, в добрі зростати, І у Мирі — процвітати! Ви, сніжинки — чуйте, І мене — почуйте. Я, так дуже хочу, Щоб жилось красиво, Нам, в Україні нашій рідній, А не на чужій — чужині!
2022-02-14 21:53:50
8
0
Інші вірші поета
Весняне царство квітів У моїй малині Журба Білка біля мого дому
Інші поети
Сонета
@Shpitalmann
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3571
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4204