Моя розмова про Україну
Я по вулиці іду, До сніжинок говорю: "Ви, літаєте високо, І все бачите навколо!" Полетіть в "оту країну", Й принесіть нам звістку Миру! Щоби, люди, не страждали, Й більше сліз не проливали! Бо, сама, я, гірко плачу, Болить, мені, від печалі: За дітей, за матір рідну, І за Україну — милу! Перестаньте, "ви, мужлани", Нашу Неньку — турбувати! Дайте, нам, в добрі зростати, І у Мирі — процвітати! Ви, сніжинки — чуйте, І мене — почуйте. Я, так дуже хочу, Щоб жилось красиво, Нам, в Україні нашій рідній, А не на чужій — чужині!
2022-02-14 21:53:50
8
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2566
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4621