Іду через пустелю...

Тетяна Войтович

Іду через пустелю одиноко, Душа моя від спраги на межі. Шукаю я оазис з кожним кроком, Але навкруг - суцільні міражі. Гарячий вітер вже напнув вітрила, Вдивляюся у небо голубе. Пекуче сонце ☀️ забирає сили, Іду вперед, не зраджую себе. Я мушу перейти, вже недалеко, Тепер назад немає вороття. Складаю гордо крила, мов лелека, Адже в пустелі також є життя.

2021-01-11 19:13:50

Інші вірші поета

Осінь Листопад Я тобі признаюсь, що кохаю... Нам весна цю зустріч дарувала...

Інші поети

Elana

@Elana

Sarang Luxeu

@sarang_luxeu

قوتشي'

@min_angel

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2471

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

4028