Іду через пустелю...
Тетяна Войтович
Іду через пустелю одиноко, Душа моя від спраги на межі. Шукаю я оазис з кожним кроком, Але навкруг - суцільні міражі. Гарячий вітер вже напнув вітрила, Вдивляюся у небо голубе. Пекуче сонце ☀️ забирає сили, Іду вперед, не зраджую себе. Я мушу перейти, вже недалеко, Тепер назад немає вороття. Складаю гордо крила, мов лелека, Адже в пустелі також є життя.
2021-01-11 19:13:50
4
0
Інші вірші поета
Листопад Осінь Нам весна цю зустріч дарувала... Коли ти йшов...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2479
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11073