Іду через пустелю...
Тетяна Войтович
Іду через пустелю одиноко, Душа моя від спраги на межі. Шукаю я оазис з кожним кроком, Але навкруг - суцільні міражі. Гарячий вітер вже напнув вітрила, Вдивляюся у небо голубе. Пекуче сонце ☀️ забирає сили, Іду вперед, не зраджую себе. Я мушу перейти, вже недалеко, Тепер назад немає вороття. Складаю гордо крила, мов лелека, Адже в пустелі також є життя.
2021-01-11 19:13:50
4
0
Інші вірші поета
Нам весна цю зустріч дарувала... Листопад Осінь Коли ти йшов...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2237
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2900