Вірші
Нам весна цю зустріч дарувала...
Я не знаю, де тебе шукати,
На світанку, в проблисках зорі.
Може, стиха в вітру розпитати
Чи тебе по світі не зустрів.
Як почуєш ніжний шепіт листя
У садочку, де гілки сплелись,
Зупинись, ласкаво посміхнися,
Як мені всміхався ти колись.
Пригадай, як ніч нас чарувала,
І як зорі в небесах цвіли.
Нам весна цю зустріч дарувала,
Але ми її не вберегли.
І кружляють смуток із журбою,
Як листочки з вітром золоті.
Лиш ця мить під зорями з тобою
Найдорожча стала у житті.
5
0
326
Я тобі признаюсь, що кохаю...
Коли сонце ☀️ схилиться до гаю,
І у сутінках погасне день.
Я тобі признаюсь, що кохаю
Ніжністю замріяних пісень.
І ясна зоря в далекім небі
Спалахне в незвіданих світах.
Не кажи нічого, слів не треба,
Я побачу все в твоїх очах.
Не прошу нічого, не благаю
І спокуси квітку не зірву.
Просто знай, що я тебе кохаю
І тобою в світі лиш живу.
І горять на серці сподівання,
Мов на сонці крапельки роси.
Тільки ти моє палке кохання
Крізь життя у серці принеси.
5
0
302
Іду через пустелю...
Іду через пустелю одиноко,
Душа моя від спраги на межі.
Шукаю я оазис з кожним кроком,
Але навкруг - суцільні міражі.
Гарячий вітер вже напнув вітрила,
Вдивляюся у небо голубе.
Пекуче сонце ☀️ забирає сили,
Іду вперед, не зраджую себе.
Я мушу перейти, вже недалеко,
Тепер назад немає вороття.
Складаю гордо крила, мов лелека,
Адже в пустелі також є життя.
4
0
391
Коли ти йшов...
Коли ти йшов, я квіткою цвіла,
Милуючись, вклонялась тобі в ноги.
Зірвав мене, твоєю я була,
Та й кинув помирати край дороги.
Жевріли пелюстки, неначе кров,
Байдуже сонце ☀️ душу обпікало.
Я помирала, та моя любов
Цвісти до тебе не переставала.
І мовчки я кричала тобі вслід:
Не рви край стежки ці прекрасні квіти.
У тебе ж в серці лиш холодний лід,
А їм так хочеться на світі жити.
9
0
323
Осінь
Задивилась осінь в темну воду,
Зажурилась криком журавлів,
Бо її багату, пишну вроду
Невблаганний час не пожалів.
Скинув жовтень золоту накидку
І вітрам у руки віддає.
Сиву павутину, наче нитку,
Літо бабине снує й снує.
Так судилось осені, так треба,
Йти у світ з побитими крильми.
Тепле сонце ⛅ у долонях неба
Виглядає білої зими.
9
0
322
Листопад
Я давно вже в листопад закохана,
Я в шаленстві дивних почуттів.
Він з'явився у житті непрохано,
У вікно із вітром прилетів.
Він приходить поспіхом, розхристаний,
Розсипає золото й вогонь.
Невгамовний і безмежно пристрасний
Захопив мене у свій полон.
А сьогодні стежкою вишневою
Листя навкруги і білий сніг.
Але йду я гордо королевою:
Листопад тепер у моїх ніг.
7
0
270
