Коли ти йшов...
Тетяна Войтович
Коли ти йшов, я квіткою цвіла, Милуючись, вклонялась тобі в ноги. Зірвав мене, твоєю я була, Та й кинув помирати край дороги. Жевріли пелюстки, неначе кров, Байдуже сонце ☀️ душу обпікало. Я помирала, та моя любов Цвісти до тебе не переставала. І мовчки я кричала тобі вслід: Не рви край стежки ці прекрасні квіти. У тебе ж в серці лиш холодний лід, А їм так хочеться на світі жити.
2021-01-09 19:51:49
9
0
Інші вірші поета
Осінь Іду через пустелю... Листопад Нам весна цю зустріч дарувала...
Інші поети
Dashasafin
@Dasasafin
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2637
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2359