Осінь
Тетяна Войтович
Задивилась осінь в темну воду, Зажурилась криком журавлів, Бо її багату, пишну вроду Невблаганний час не пожалів. Скинув жовтень золоту накидку І вітрам у руки віддає. Сиву павутину, наче нитку, Літо бабине снує й снує. Так судилось осені, так треба, Йти у світ з побитими крильми. Тепле сонце ⛅ у долонях неба Виглядає білої зими.
2021-01-09 19:38:46
9
0
Інші вірші поета
Нам весна цю зустріч дарувала... Я тобі признаюсь, що кохаю... Коли ти йшов... Іду через пустелю...
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2270
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3110