Осінь
Тетяна Войтович
Задивилась осінь в темну воду, Зажурилась криком журавлів, Бо її багату, пишну вроду Невблаганний час не пожалів. Скинув жовтень золоту накидку І вітрам у руки віддає. Сиву павутину, наче нитку, Літо бабине снує й снує. Так судилось осені, так треба, Йти у світ з побитими крильми. Тепле сонце ⛅ у долонях неба Виглядає білої зими.
2021-01-09 19:38:46
9
0
Інші вірші поета
Нам весна цю зустріч дарувала... Листопад Я тобі признаюсь, що кохаю... Іду через пустелю...
Інші поети
R..
@Djihad
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
44
7
1216
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1348