Осінь
Тетяна Войтович
Задивилась осінь в темну воду, Зажурилась криком журавлів, Бо її багату, пишну вроду Невблаганний час не пожалів. Скинув жовтень золоту накидку І вітрам у руки віддає. Сиву павутину, наче нитку, Літо бабине снує й снує. Так судилось осені, так треба, Йти у світ з побитими крильми. Тепле сонце ⛅ у долонях неба Виглядає білої зими.
2021-01-09 19:38:46
9
0
Інші вірші поета
Листопад Іду через пустелю... Я тобі признаюсь, що кохаю... Коли ти йшов...
Інші поети
Olena Кim
@lenhcikm
Svora
@Svora
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2240
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2624