Не хочу...
Я більш не хочу відчувати біль. Він не приніс мені й хвилини щастя. Якби ж я знала свою власну ціль, То може б мріяла, що щось та й вдастся. Я більш не хочу бути гірше всіх. Чому повинна я завжди страждати? Чому я чую завжди лише сміх, Але його мені лишається жадати? Я більш не хочу чути ті плітки, Які з'являються без жодної причини. І я не хочу бігати віки Від свого страху. Хай він відпочине... Я більш не хочу дихати ось цим. Це не повітря. Ми його убили. І я не буду знов для вас ніким. І не важливо, що б ви говорили. Я більш не хочу знати про людей Те особисте. Що для них важливо. І я не хочу більш відводити очей. Я буду споглядати все сміливо! ~10.06.2018~
2018-06-10 17:34:37
16
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
KilckaInTomato
Ето смело...
Відповісти
2018-06-10 19:07:04
1
Сумна Королева
Дякую. Вам також)
Відповісти
2018-06-10 19:25:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4761
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2022