Нехай палають спогади сумні

Сумна Королева

Нехай палають спогади сумні - Не будуть сльози литися ночами. Розквітнеш ти, як квітка повесні, Ніхто не зможе зачепить словами. Кохала ніжно, до нестями... Тягнулася щосили до його душі, Закинула себе, йому все віддавала. А він тобі залишив спориші. Заради кого стільки нервувала? Але не впала... Дощ змив все горе разом з почуттям, Таким ненависним тобі однині. Керуєш ТИ завжди своїм життям, Забудь про долю наймички, рабині! Щаслива на світлині... Нехай палають спогади сумні, Бо ти прекрасна, незалежна жінка! Минуть хвилини, а за ними дні. Сама допишеш ти життя сторінку.

2021-03-21 13:01:40

15

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Краміра Дарґо

Красиво написано

Відповісти

2023-05-08 21:12:57

Подобається

Володимир Брама

Оптимістично.

Відповісти

2024-08-15 08:03:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13552

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13227