Життя
Життя. Здавалося б, звичайне слово. 5 букв, 6 звуків, 2 склади... Таке воно... незвідане і загадкове, Неначе осінь, що приходить у ліси... А що таке: життя? Ніхто не скаже точно. Це ДАР людині? А чи може, навпаки? Коли і жити вже стає так тошно... Ти будеш думати над цим тоді. Життя. З одного боку — сильні крила, Велике щастя, що дано усім. А з іншого... Це біль, що відбирає сили. Й ти вже не хочеш висказатись всім... Коли ти йдеш постійно біля прірви І думаєш над тим, щоб її обійти, Твоє життя становиться щасливим, Бо його сенс раптово знайдеш ти. Життя. «Коли ж воно скінчиться?» Таке питання крутиться у голові. Коли тобі вже не важливо, що присниться. І чи настане завтра, а чи ні... Але завжди! Знайди в собі ти сили! Начхай на всіх, до цілі ти іди. І навіть якщо заздрість всіх накрила, Найголовніше те, що щастя знайдеш ти. То що таке життя? Не можеш відповісти? Звичайно! 5 хвилин тому хотів піти... Але згадай про тих, хто знає одну з істин: Ти все ще любиш. Когось любиш ти... ~ 23.04.2018 ~
2018-04-23 10:09:13
16
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9574
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1882