Життя
Життя. Здавалося б, звичайне слово. 5 букв, 6 звуків, 2 склади... Таке воно... незвідане і загадкове, Неначе осінь, що приходить у ліси... А що таке: життя? Ніхто не скаже точно. Це ДАР людині? А чи може, навпаки? Коли і жити вже стає так тошно... Ти будеш думати над цим тоді. Життя. З одного боку — сильні крила, Велике щастя, що дано усім. А з іншого... Це біль, що відбирає сили. Й ти вже не хочеш висказатись всім... Коли ти йдеш постійно біля прірви І думаєш над тим, щоб її обійти, Твоє життя становиться щасливим, Бо його сенс раптово знайдеш ти. Життя. «Коли ж воно скінчиться?» Таке питання крутиться у голові. Коли тобі вже не важливо, що присниться. І чи настане завтра, а чи ні... Але завжди! Знайди в собі ти сили! Начхай на всіх, до цілі ти іди. І навіть якщо заздрість всіх накрила, Найголовніше те, що щастя знайдеш ти. То що таке життя? Не можеш відповісти? Звичайно! 5 хвилин тому хотів піти... Але згадай про тих, хто знає одну з істин: Ти все ще любиш. Когось любиш ти... ~ 23.04.2018 ~
2018-04-23 10:09:13
16
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4758
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1766