Вірші
Нехай палають спогади сумні
Нехай палають спогади сумні -
Не будуть сльози литися ночами.
Розквітнеш ти, як квітка повесні,
Ніхто не зможе зачепить словами.
Кохала ніжно, до нестями...
Тягнулася щосили до його душі,
Закинула себе, йому все віддавала.
А він тобі залишив спориші.
Заради кого стільки нервувала?
Але не впала...
Дощ змив все горе разом з почуттям,
Таким ненависним тобі однині.
Керуєш ТИ завжди своїм життям,
Забудь про долю наймички, рабині!
Щаслива на світлині...
Нехай палають спогади сумні,
Бо ти прекрасна, незалежна жінка!
Минуть хвилини, а за ними дні.
Сама допишеш ти життя сторінку.
15
2
511
Журналісти
Скільки написано статей,
І скільки знято репортажів.
Працюєм плідно для людей,
Неначе тисяча "Форсажів".
Для журналістів це - життя.
Вони обожнюють роботу.
Для України майбуття
Вони працюють аж до поту.
Бо нумо, спробуй ти ось так
ПровЕсти день перед екраном.
Або пізнай вогонь атак.
Там не прикриєшся диваном!
Життя як море те глибоке.
Ану ж, занурся аж до дна!
Окремо вчинки всі жорстокі,
Окремо - де чия вина.
Народ підримають як треба
В години темні і сумні.
Для нас потрібне мирне небо,
Потрібні тихі Божі дні...
То чи можна публікувати цей вірш у міській газеті?...
33
6
805
Не хочу...
Я більш не хочу відчувати біль.
Він не приніс мені й хвилини щастя.
Якби ж я знала свою власну ціль,
То може б мріяла, що щось та й вдастся.
Я більш не хочу бути гірше всіх.
Чому повинна я завжди страждати?
Чому я чую завжди лише сміх,
Але його мені лишається жадати?
Я більш не хочу чути ті плітки,
Які з'являються без жодної причини.
І я не хочу бігати віки
Від свого страху. Хай він відпочине...
Я більш не хочу дихати ось цим.
Це не повітря. Ми його убили.
І я не буду знов для вас ніким.
І не важливо, що б ви говорили.
Я більш не хочу знати про людей
Те особисте. Що для них важливо.
І я не хочу більш відводити очей.
Я буду споглядати все сміливо!
~10.06.2018~
16
2
595
Ніч
Настала ніч. Вже місяць ясно світить.
І хмар неначе й зовсім не було!
Перед очима світлі зорі, наче квіти.
На тлі небес зіркове поле зацвіло.
Мені не хочеться лежати в самотині
Коли така краса там, за вікном.
Я не злякаюся цієї пізньої години.
Мене накриє ніч м'якесеньким крилом.
Я вийду з дому й піду по дорозі,
Освіченій яскравим світлом зір.
Немає місця у моїй душі тривозі.
Хоч так і тихо, ночі ти повір.
Весь світ затих. Не чути співу пташок.
І не сміються діти, граючись в квача.
Не видно в полі бІленьких ромашок.
Десь спить у нірці з мамою зайча.
А я іду і йду спокійно по дорозі.
Мені не спиться. Хоча ніч уже прийшла.
Я зупинитися тепер уже невзмозі.
Таку красу і тишу поряд я знайшла...
~ 13.05.2018 ~
19
7
951
Відкрию очі...
Відкрию очі і побачу небо.
Над головою безкінечна синя вись.
Мені для щастя більшого не треба.
Ти зрозумієш, може, це колись.
Відкрию очі і побачу світле сонце.
Теплі промінчики торкаються лиця.
Кожного ранку його бачу у віконці.
І сподіваюсь, що цьому нема кінця.
Відкрию очі і побачу в небі хмари.
Біленька вата пропливає в висоті.
Можу побачити я безліч дивних марив.
Навіть вівцю, в якої роги золоті.
Відкрию очі і побачу світ просторий.
Звичайні речі раптом радість принесуть.
Я встану з місця, радісний й бадьорий.
Тепер я знаю, в чому світу цього суть.
~ 16.05.2018 ~
15
0
861
Троянда
Така тендітна і водночас нескорима...
Червоним цвітом закрива моє вікно.
Її не кожен у руках своїх утримав.
З її шипами ми знайомі вже давно.
У всьому світі не знайдеться дами,
Котра не мріяла б про квітку цю в руках.
Я зможу Вам доводити роками,
Що її цвіт і в Ваших є думках...
Невже ніхто із нас ніколи не подумав
Про те, що квітці трохи боляче, мабуть!
Коли хтось перший раптом рвати їх придумав,
Він не задумався, що квІточки живуть...
~ 13.05.2018 ~
17
0
929
Життя
Життя. Здавалося б, звичайне слово.
5 букв, 6 звуків, 2 склади...
Таке воно... незвідане і загадкове,
Неначе осінь, що приходить у ліси...
А що таке: життя? Ніхто не скаже точно.
Це ДАР людині? А чи може, навпаки?
Коли і жити вже стає так тошно...
Ти будеш думати над цим тоді.
Життя. З одного боку — сильні крила,
Велике щастя, що дано усім.
А з іншого... Це біль, що відбирає сили.
Й ти вже не хочеш висказатись всім...
Коли ти йдеш постійно біля прірви
І думаєш над тим, щоб її обійти,
Твоє життя становиться щасливим,
Бо його сенс раптово знайдеш ти.
Життя. «Коли ж воно скінчиться?»
Таке питання крутиться у голові.
Коли тобі вже не важливо, що присниться.
І чи настане завтра, а чи ні...
Але завжди! Знайди в собі ти сили!
Начхай на всіх, до цілі ти іди.
І навіть якщо заздрість всіх накрила,
Найголовніше те, що щастя знайдеш ти.
То що таке життя? Не можеш відповісти?
Звичайно! 5 хвилин тому хотів піти...
Але згадай про тих, хто знає одну з істин:
Ти все ще любиш. Когось любиш ти...
~ 23.04.2018 ~
16
0
685
День
Минула ніч і сонце знову встало.
Золоті промені проходять крізь шибки.
І хоча часу ще залишилось немало,
Мене розбудять вже не соннії батьки.
Відкрию одне око. Потім – друге.
З теплого ліжка так не хочеться вставать...
Але потрібно йти. Іти до друга.
Бо в школі буде. А там легко заскучать.
Швидко поїм. Так само одягнуся.
Вискочу в двір із ранцем на плечах.
Дійду до хвіртки і щасливо посміхнуся
Моїм батькам. Побачу радість в їх очах.
Дійду до школи. Стану на лінійку.
Чекатиму його весь цей проклятий час...
А він у класі як новісінька копійка
Сидить і либиться... Вже не зупиниш нас!
Спочатку спробуєм гуляти на уроках.
Не вийшло. Це ж таке. Йдемо у клас.
Потім сховаємо журнал. Так, це морока.
Бо вчитель хімії розумненький у нас...
Сходим до завуча через жахливу поведінку.
Прослухаємо її крики і мораль.
Потім заснем. Всього лиш на годинку!
Наче хвилює нас якась там пектораль...
Уроки закінчились. Йдем додому.
Мені праворуч, а йому наліво йти.
Зупинимось на мить, ну а потому
Кожному треба ще й дорогу перейти.
Вповзу я в дім. Закину ті уроки.
Може, повчу.... До ночі час ще є.
Уроки. Забрали всі щасливі роки!
Навіть дитинство... Й там уже ви є!
Сиджу в смартфоні. Роздивляюсь фото.
Шукаю жарти та приколи, щоб скачать.
Бо завтра знову в школу. Довбана істото!
Як ти дістала! Тобі ж не передать!
Заходить мама. Злісно каже "СПАТИ!".
Я знехотя погоджуюсь. Хоча...
Я уже звик кожного разу це казати.
Слухняним хочу буть в її очах...
Минув цей день. І місяць знову світить.
Яскраві зорі бачу в небі я.
Так неймовірно тихо стало в цьому світі...
Та ненадовго... Завтра встану я.
~ 02.05.2018 ~
11
0
768
