Theodora Dove
@Theodora_Dove
Роблю компліменти рідній мові.
Книги Всі
Вірші Всі
Хіба тебе жінка земна народила?
Хіба тебе жінка земна народила? Це статись, кохана, ніяк не могло! Ти з серця троянди багряної вийшла, Омила роса тобі світле чоло. Хіба тебе жінка земна народила? З'явилась ти з крапель осінніх дощів. А може, із хмари, що валом котила, Спустилась на землю на крилах птахів. Хіба тебе жінка змогла б народити?! Не втримала б бідна в собі ту вагу: Із золота ти Всемогутнім відлита, Хоч маєш і серце, і душу живу. Хіба ж тебе жінка земна народила?! Не вірю! Ти — квіточка. Мати твоя Лише до тендітних грудей притулила Тебе, запаливши жагу до життя.
1
3
138
Чому з'являються зорі?
Нас було троє — ти, я й нічний Київ. Чекала на ранок далекий планета. Спитала я: "Що там у небі зоріє?.." Не відповіла ти: рвонула ракета. ...Палали зіниці домів, що померли У сні і зосталися тільки в думках. Лишили по сóбі лихі "Іскандери" Роз'ятрене серце і цéгляний прах. З тобою розмова була, пам'ятаю: "Підеш на нульовку, тендітна і сміла? Та що скажеш мамі?!" "Мамуля вже знає". "Не йди ж, моя мила!" "Країна чекає". …Як через плече у чужому районі, Дивилась у небо. Дощу рікошет Тієї весни був так дивно солоний — То кров цебеніла із ран від ракет. Тягнулася вічно та швидко майнула Вогнéнна весна. Під вірш Кобзаря Я глянула в небо та тугу відчула: І звідки ж з'явилась там нóва зоря?.. ...Зосталися двоє — лиш я й нічний Київ. Дотліла у скорбних вустах сигарета. Що поруч з тобою так ясно зоріє? Не відповіла ти. Блиснула комета.
2
1
83
Ви падали мовчки
Ви падали мовчки. Як вибух — удар. Наче дві краплі кислотних дощів, Спалили серця всіх, хто бачив той кадр. "Я тéбе люблю" — лебединий був спів. Лиш обриси крейдою на тротуарі Зостались від двох нездійснених життів. Не видно облич з-під пакетів вуалі У скривджених тяжко кохання рабів. О, юні серденька, навіщо дурні ви? Коли поламався батьківський радар?.. Питання лишилися без перспективи. Ви падали мовчки. Як вибух — удар.
2
1
68