Ви падали мовчки
Theodora Dove
Ви падали мовчки. Як вибух — удар. Наче дві краплі кислотних дощів, Спалили серця всіх, хто бачив той кадр. "Я тéбе люблю" — лебединий був спів. Лиш обриси крейдою на тротуарі Зостались від двох нездійснених життів. Не видно облич з-під пакетів вуалі У скривджених тяжко кохання рабів. О, юні серденька, навіщо дурні ви? Коли поламався батьківський радар?.. Питання лишилися без перспективи. Ви падали мовчки. Як вибух — удар.
2023-10-05 13:59:59
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Theodora Dove
Закоханим одне в одного брату і сестрі з Києва присвячується… Примітка від автора: 2 жовтня, з 24 поверху однієї з багатоповерхівок Києва зістрибнули дівчина та хлопець. Від одержаних травм вони загинули на місці. Поліцейські встановили, що загиблі брат та сестра 18 та 17 років. Дівчина і хлопець були зведеними братом і сестрою, вони закохалися одне в одного і тому вчинили самогубство. Зробили вони це під час прямого ефіру в одній із соцмереж.
Відповісти
2023-10-05 14:00:51
Подобається
Інші вірші поета
Чому з'являються зорі? Хіба тебе жінка земна народила? До тебе... Lorelei
Інші поети
A Kind Of Spell
@a_kind_of_spell
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2751
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1845