Ви падали мовчки

Theodora Dove

Ви падали мовчки. Як вибух — удар. Наче дві краплі кислотних дощів, Спалили серця всіх, хто бачив той кадр. "Я тéбе люблю" — лебединий був спів. Лиш обриси крейдою на тротуарі Зостались від двох нездійснених життів. Не видно облич з-під пакетів вуалі У скривджених тяжко кохання рабів. О, юні серденька, навіщо дурні ви? Коли поламався батьківський радар?.. Питання лишилися без перспективи. Ви падали мовчки. Як вибух — удар.

2023-10-05 13:59:59

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Theodora Dove

Закоханим одне в одного брату і сестрі з Києва присвячується… Примітка від автора: 2 жовтня, з 24 поверху однієї з багатоповерхівок Києва зістрибнули дівчина та хлопець. Від одержаних травм вони загинули на місці. Поліцейські встановили, що загиблі брат та сестра 18 та 17 років. Дівчина і хлопець були зведеними братом і сестрою, вони закохалися одне в одного і тому вчинили самогубство. Зробили вони це під час прямого ефіру в одній із соцмереж.

Відповісти

2023-10-05 14:00:51

Подобається

Інші вірші поета

До тебе... Чому з'являються зорі? Lorelei Тим, кого з поля бою забрали янголи

Інші поети

EVA .

@Aevez

Лео Лея

@lesya_yurp

Princess Mwas

@princess_mwas

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13434

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2491