Дивна благодать
В розáрію де вічна слава,
І незліченна кількість вицвівших картин... минулих, кращих днів.
Віроломний, самотній... туман,
В день сонячного рівнодення,
обпоює солодким медовим лікером, маленьких докучливих жовтих жучків.
В розáрію, в комірках повних пилу,
забута таємниця відчайдушно прагне віднайти...
блаженний, тихий, спокій свій.
А ти гуляєш по лабіринтах,
темної незнаної душі,
вся оповита маревом блакитним,
мов та сирена з моїх мережевно дивакуватих снів.
В глибоких темно-синіх океанах,
заманюєш в свої тенета,
галети повні,
сивих спраглих моряків.
І їх життя для тебе цінності не має,
хоча... я б не сказав таке,
про ті масивні кораблі, з їх чудернацькими вітрилами на щоглі.
Тебе напевно сильно манять,
історії тих хитрих дикунів?
Тканин заморських повна шафа,
і в холодильнику підвіски та сережки золоті,
медалі, нагороди й скандинавські руни на монетах,
не полишають спроб залишити тебе на самоті.
А ти з тих хто вірні марнославству,
І на війну несеш лопати та хрести,
бо тільки серце в злагоді із розумом холодним,
Відкриє те, що вічно прячеться в пітьмі.
2023-09-19 19:58:13
3
0