Дивна благодать
В розáрію де вічна слава, І незліченна кількість вицвівших картин... минулих, кращих днів. Віроломний, самотній... туман, В день сонячного рівнодення, обпоює солодким медовим лікером, маленьких докучливих жовтих жучків. В розáрію, в комірках повних пилу, забута таємниця відчайдушно прагне віднайти... блаженний, тихий, спокій свій. А ти гуляєш по лабіринтах, темної незнаної душі, вся оповита маревом блакитним, мов та сирена з моїх мережевно дивакуватих снів. В глибоких темно-синіх океанах, заманюєш в свої тенета, галети повні, сивих спраглих моряків. І їх життя для тебе цінності не має, хоча... я б не сказав таке, про ті масивні кораблі, з їх чудернацькими вітрилами на щоглі. Тебе напевно сильно манять, історії тих хитрих дикунів? Тканин заморських повна шафа, і в холодильнику підвіски та сережки золоті, медалі, нагороди й скандинавські руни на монетах, не полишають спроб залишити тебе на самоті. А ти з тих хто вірні марнославству, І на війну несеш лопати та хрести, бо тільки серце в злагоді із розумом холодним, Відкриє те, що вічно прячеться в пітьмі.
2023-09-19 19:58:13
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8142
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3973