Падший ангел
Руки опустились , давно вже згасла я .
Боже як це дивно ,
Боже як це страшно .
Сама у себе залишилась , і більш нема нікого ,
Нема з ким говорити ,
та й просто посидіти .
Лише Самотність тіло об вививає і гріє холодом своїм ,
У дзеркалі лиця не бачу лише розмитий силует .
Голова тріщить , думками переповнена ,
Вони мене катують , жити не дають ,
Не знаю що мені робити ,
підкажіть як бути ,
Як голову від злих думок звільнити .
Я знаю ...
Сама собі я жити не даю ,
Мучаю себе ,
своє сумління ,
За всі сказані мною слова себе катую , кожу здираю ,
руки кусаю ,
Від злості на себе , кулаками тіло своє б'ю ,
І чую хруст власних кісток .
В ночі вмиваюсь гіркими сльозами ,
за те що живу не тим життям ,
Душу роздираю .
Для себе давно Я стала ангелом смерті , який справедливість у маси несе .
Сама себе перемогла ,
знищила ,
в попіл стерла .
Ось так в житті буває ,
самі не помічаємо як повільно себе вбиваємо ,
І на дно холодне опускаємо ,
в жертву суспільству приносимо .
Скажіть, будь ласка , чому так важко бути ,
триматись за життя .
Питаю я у себе , та відповіді на жаль , Нема .
2021-10-24 18:12:36
11
4