У полоні життя ....
(18+)
Я бачила як тумані люди пропадають , Як йдуть із дому і більше не приходять . Як під дощем холодним душу омивають , змиваючи душевну біль і бруд . Я бачила як великі уми в буденності тонули , І як слабкі підімалися з колін . Як безталанні відомими ставали , І як талановиті самотні помирали . Я бачила як душу розривають, а потім рани спиртом промивають . Як слабкі ще слабших ображають . І як дітей на вулицях, самотніх покидають А потім все життя страждають , як діти так, і батьки . Я... я відчувала як митці гострим лезом по тілу малюють , картини створюють свої , Як замість фарби , кров'ю портрети вимальовують в темряві нічній . Я відчувала страх і біль , тих юнаків які літати вчились , Які летіли головою вниз і були раді що нарешті все скінчилось . Я бачила сльози й чула крики матерів , які дітей пережили й поховали . Чула молитви зневірених , і тих хто вірить . Говорила з тими хто за правду віддав життя . І з тими хто з легкістю свої слова продали. Жодна душа не хотіла так жити , Спасіння прагнули вони . З вірою в серці життя залишали , Думали що нарешті вийшли з гри . Тут висновок лише один , Ми так і залишимося у полоні , Це замкнене коло : Народження - смерть Смерть - народження І звідси вийти не зможемо ніколи .
2021-11-08 14:55:19
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Maria
Обожнюю ваші вірші 👏✨
Відповісти
2021-11-09 12:11:49
2
Tianna Mase_
@Maria Дякую ❤
Відповісти
2021-11-09 12:12:45
2
Tianna Mase_
дуже дякую за конструктивний коментар 😉
Відповісти
2023-01-21 14:10:19
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3657
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3055