Стомлені очі
Анна Топтун
Кожного дня і кожної ночі Я ваші бачу стомлені очі. Воїни живуть в полі пшениці Там край села біля криниці. Бачать смерть кожної днини. Там на кожному кроці могили. Там грім над головами лунає. Він звідусіль. Він не минає. Грім там лунає щодня і щоночі Сну не бачать ті стомлені очі. Не мають перерви воїни там. Вони за нас ризикують життям. Там повсюди минулого тіні Дарують силу цілій країні А воїни нині бачать події Які щодня руйнують надії Герої бачать всі ті жахи війни Про які колись розповідали діди Захист дарують і свободу родині Дякую щиро вам. Слава Україні!
2023-05-14 02:59:57
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Гарно
Відповісти
2023-05-14 19:00:35
1
Анна Топтун
@Н Ф Дякую
Відповісти
2023-05-14 19:33:59
1
Інші вірші поета
Спасибо Спогади Як стати щасливим Козаків голоси
Інші поети
Sneha Das
@curiousdreamer
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17438
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5854