Стомлені очі
Анна Топтун
Кожного дня і кожної ночі Я ваші бачу стомлені очі. Воїни живуть в полі пшениці Там край села біля криниці. Бачать смерть кожної днини. Там на кожному кроці могили. Там грім над головами лунає. Він звідусіль. Він не минає. Грім там лунає щодня і щоночі Сну не бачать ті стомлені очі. Не мають перерви воїни там. Вони за нас ризикують життям. Там повсюди минулого тіні Дарують силу цілій країні А воїни нині бачать події Які щодня руйнують надії Герої бачать всі ті жахи війни Про які колись розповідали діди Захист дарують і свободу родині Дякую щиро вам. Слава Україні!
2023-05-14 02:59:57
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Гарно
Відповісти
2023-05-14 19:00:35
1
Анна Топтун
@Н Ф Дякую
Відповісти
2023-05-14 19:33:59
1
Інші вірші поета
Я люблю тебе, Україно! Діти війни Козаків голоси Дива
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1316
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10896