Стомлені очі

Анна Топтун

Кожного дня і кожної ночі Я ваші бачу стомлені очі. Воїни живуть в полі пшениці Там край села біля криниці. Бачать смерть кожної днини. Там на кожному кроці могили. Там грім над головами лунає. Він звідусіль. Він не минає. Грім там лунає щодня і щоночі Сну не бачать ті стомлені очі. Не мають перерви воїни там. Вони за нас ризикують життям. Там повсюди минулого тіні Дарують силу цілій країні А воїни нині бачать події Які щодня руйнують надії Герої бачать всі ті жахи війни Про які колись розповідали діди Захист дарують і свободу родині Дякую щиро вам. Слава Україні!

2023-05-14 02:59:57

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Гарно

Відповісти

2023-05-14 19:00:35

Анна Топтун

@Н Ф Дякую

Відповісти

2023-05-14 19:33:59

Інші вірші поета

З часів Київської Русі Символи болю Темні часи Як стати щасливим

Інші поети

11:11

@light_blue

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Anna Tykholiz

@westofcoast

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4814

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15790