Я стану..
Анна Топтун
Я стану твоєю буденною мантрою. Під зорями з тобою гулятиму. Руйнуватиму стіни з каменю Лиш своєю нестримною вірою. Дозволів нінащо не проситиму. Я з тобою лишатимусь сильною. Незалежною, часом тихою, А часом просто нестримною. Не хочу ставати кимось іншим я. Хочу лишатися такою ж дивною. Інколи в надіях й мріях губитися, А інколи в реальності ховатися. Я стану рікою сильною, вільною. Мій голос крізь поле лунатиме. Навіть, якщо я буду стомленою Собі завжди лишатимусь вірною. Раптом я можу зникнути з обрію Знай, що тоді я вже не чекатиму Нікого більше не обдарую надією І просто тихо ставатиму іншою Топтун Анна, 23.12.2025 Натхнення після прочитання віршу Ліни Костенко "Між іншим"
2025-12-22 23:55:36
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
li april
🥰 неймовірний вірш
Відповісти
2026-01-22 19:38:15
1
Інші вірші поета
Пам'ятаєш Кадри Я люблю тебе, Україно! Школи зруйновані стіни
Інші поети
Myrka Klantyuk
@murka_klantiyk16
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15791
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12623