Я стану..
Анна Топтун
Я стану твоєю буденною мантрою. Під зорями з тобою гулятиму. Руйнуватиму стіни з каменю Лиш своєю нестримною вірою. Дозволів нінащо не проситиму. Я з тобою лишатимусь сильною. Незалежною, часом тихою, А часом просто нестримною. Не хочу ставати кимось іншим я. Хочу лишатися такою ж дивною. Інколи в надіях й мріях губитися, А інколи в реальності ховатися. Я стану рікою сильною, вільною. Мій голос крізь поле лунатиме. Навіть, якщо я буду стомленою Собі завжди лишатимусь вірною. Раптом я можу зникнути з обрію Знай, що тоді я вже не чекатиму Нікого більше не обдарую надією І просто тихо ставатиму іншою Топтун Анна, 23.12.2025 Натхнення після прочитання віршу Ліни Костенко "Між іншим"
2025-12-22 23:55:36
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
li april
🥰 неймовірний вірш
Відповісти
2026-01-22 19:38:15
1
Інші вірші поета
Я - женщина Що воно таке оте кохання? Струна Поки в полі грім
Інші поети
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3624
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5170