Зірки

Анна Топтун

Я піднімусь метеликом до неба І порахую там всі оті зірки Мені нічого більшого й не треба Лиш би вони завжди були І на моєму тернистому шляху Щоб поруч були вони зі мною Щоб не знала я в житті страху Всім дарувала посмішку свою Бо в душі завжди живе надія Ніколи не гасне віра у життя А коли настане лиха година Не забувала, що я - людина Щоб не раділа я чужій біді Щоночі нагадуйте мені Про те, що я жива людина Щаслива, бо в мене є родина

2020-10-28 23:32:28

Інші вірші поета

Надія Я люблю тебе, Україно! Яскраві зірки Білий птах

Інші поети

Robbie Massey

@robbie_massey

Merlin911

@garovan321

red Princess Malinowski

@diavolun

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12027

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4424