Дощ
crazy sugar
А за вікном самотньо накрапає дощ, Він гра свою мелодію спокійну, загадкову, І мокрі давно стали дороги темних площ, То дощ розповідає історію казкову. А за вікном все холод і голос злих людей, І, певно, вже немає правдивих за порогом, І серце вже давно забрали із грудей, І вуличне повітря давно вже стало смогом. А за вікном все тихо мелодія лунає. То дощ свою історію мені розповідає. І тихо навкруги і люд більш не говорить, Лиш я та дощ, що пісню все заводить.
2021-01-13 21:04:58
3
0
Інші вірші поета
З неба Голос За вікном Зоряне небо
Інші поети
Ляна
@Lyana_kob
Andrii Grek
@andrii_grek
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3533
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12421