Прибуття на Землю
Наслідки війни
Людина з четвертого енергоблоку
Становлення Атласа
Інший бік життя героя
Війна яка змінила світ
Новий ворог і новий союзник
Імперія драконів
Вхід у нову еру
Спадщина Атласа
Прибуття на Землю

П'ятнадцяте квітня 1999 року. В атмосферу Землі влетів метеорит та здійснив приземлення в Австралії, в самому центрі пустелі Вікторія. Організація Земної Глобальної Оборони вислала команду дослідників для вивчення, за потреби ізоляції, та майбутнього використання об'єкту з космосу у корисних для планети цілях. Але просканувавши метеор, було виявлено його технологічне і штучне походження, а разом з цим і наявність живого організму в середині. Це була капсула, вірогідно рятувальна. Як наслідок для захисту вчених і можливої нейтралізації інопланетянина, було вислано найсильніших своїх героїв Землі, Вартових. До команди входили: Псих, Біла Зірка, Чорний Зевс, Срібний Бігун та Отаман. По прибуттю на місце, з командою на зв'язок вийшов Бенджамін, Директор ОЗГО. Він наполягав на обережності: «Її ніколи не буває замало.», – сказав він.

Псих – тридцятирічний український вчений, що має серед здібностей надлюдську міцність кісток і підвищену міцність тіла, надпотужний телекінез, політ і тактильну телепатію. Зріст один метр сімдесят вісім сантиметрів, звичайна середньостатистична статура, коротке темно-каштанове, майже чорне, волосся та світло-сірі очі. Справжнє ім'я Залізний Сергій Миколайович. Одягнутий він у чорний костюм, що повністю приховує його тіло за виключенням голови, а складався він з передових матеріалів які покращують захист та підвищують психічні можливості носія які й дали йому ім'я.

Біла Зірка – восьмидесятирічна жінка-суперсолдат, на ім'я Бетті Кларк. Серед її здібностей були: надлюдська сила, невразливість, вміння літати, а також випускати з рук потоки білої енергії, що могли як штовхати об'єкти так і плавити їх, також в неї відсутня можливість старіти. Її зріст один метр шістдесят п'ять сантиметрів, спортивна статура, вона мала досить коротке хвилясте золоте волосся та світло-блакитні очі, її ж шкіра була світлою та м'якою. На вигляд їй близько тридцяти. Носила Бетті білий костюм який щільно прилягав до її тіла.

Чорний Зевс – сорокарічний чоловік афро-американець, народився і виріс у Франції. Сили має з народження. Вміє левітувати та керувати блискавками. Справжнє ім'я Філіп Гігарт. Зріст близько двох метрів, м'язи сильно накачані, карі очі, лисий. Носить чорно-синій костюм.

Срібний Бігун – двадцятирічний хлопчина родом з Німеччини. Сили має з п'ятнадцяти років, з'явились в результаті випробування експериментальних ліків. Вміє пересуватися на швидкості, що перевищує швидкість звуку у вісім разів, а також накопичувати і вивільняти кінетичну енергію. Справжнє ім'я Мартін Вебер. Має коротке кучеряве чорне волосся та зелені очі. Зріст один метр сімдесят два сантиметри та злегка спортивну статуру. Носить він срібно-чорний костюм, що покриває все тіло в тому числі й голову, а очі захищені візером з чорного скла.

Отаман – точний вік невідомий, за останні кілька сотень років його помічали в різноманітних куточках планети, але перші згадки були на території України на початку доби козацтва. Він майже невразливий, здатен стрибати на велику відстань, бігати зі швидкістю в пару сотень кілометрів на годину та випускати з очей кінетично-теплові промені синього кольору. Зріст близько одного метра вісімдесяти сантиметрів. Одягнутий він у костюм темно-синього кольору з жовтими та чорними лініями.

Вартові оточили капсулу і були готові до будь-чого. Псих, як найсильніший член команди після Отамана, використовуючи телекінез, зміг відкрити капсулу, а разом з цим очистити її від невеликого шару каміння яким вона вкрилась. В середині була непритомна жінка з довгим чорним волоссям, темно-синіми очима, світлою шкірою, її зріст був один метр сімдесят дев'ять сантиметрів. Одягнута жінка була у костюм синього та блідо-блакитного кольору. На вигляд близько сорока років. Вона різко опритомніла і почала жадібно хапати повітря. Лише за хвилину вона звернула увагу, що не сама. Прибулиця привіталася з героями та попросила про допомогу. Вартові були шоковані якщо м'яко висловитись. Проте вони все ж сказали, що допоможуть і одразу повідомили про це керівництву.

За десять хвилин Вартові в компанії невідомої жінки дісталися до найближчого штабу, де їх вже очікував Бенджамін, що опинився там з допомогою портальної технології, отриманої з одного з розбитих інопланетних кораблів. Виглядав Директор як п'ятдесятирічний білий чоловік з темно-сірим волоссям, першою сивиною та першими ознаками облисіння, його очі сірі, зріст один метр сімдесят чотири сантиметри, родом з Англії. Одягнутий він у суворий чорний костюм з білою сорочкою та невеличким металевим значком планети на піджаку. Вартові, Бенджамін та жінка з космосу були в спеціальному особливо міцному приміщенні, схоже на кімнату для допитів або розмов з небезпечними злочинцями. Псих поклав руку на плече гості, щоб розуміти чи бреше вона.

– Назвіть своє ім'я. – сказав Бенджамін.

– Моє ім'я Анна. – відповіла вона.

– Це земне ім'я. – сказав Бенджамін. – Ви не помились?

– Я не помилилась. Вся річ в особливості історії всесвіту. – відповіла Анна. – Якщо коротко то колись ним правила велика раса, яка вимерла, вони тераформували багато планет і створили багато видів схожих один на одного, навіть культурно. Як ми з вами.

– Добре що згадали, хто ви?

– Я представник раси кермітів… одна з останніх.

– Останніх? Вас винищують?

– Так. Всесвіт зараз… у стані війни.

– Розкажіть про це детальніше.

– Всесвіт у стані війни… великої війни. Моя раса колись була великою… але зараз нас лишилось кілька тисяч у кращому випадку.

– Наші щирі співчуття.

– Дякую. Я могла б попросити вас про одну послугу?

– Дивлячись яку.

– Я б хотіла лишитись на цій планеті.

– Ви самі сказали, що вашу расу винищують. Лишити вас тут це підставити нашу планету під удар, чи не так?

– І так і ні. Все складніше ніж здається.

– Тоді прошу пояснень.

– З того, що я встигла побачити, наші види ідентичні зовнішньо, а деякі ваші представники мають здібності.

– Ви хочете використати це собі на користь як я розумію?

– Саме так. Я могла б переховатись тут. До того ж ця планета, як і галактика, знаходиться у досить віддаленому від війни регіоні.

– Все ще великий ризик. Нас можуть винищити як і вас.

– Я можу вас захищати. Моя раса далеко не з слабких. Я можу «оплатити» своє перебування на планеті, захищаючи її.

– Ми подумаємо про це.

– «Ми»? Ти про себе та цих Вартових?

– Не зовсім. – відповів Бенджамін та дістав з кишені пульт і натиснув на ньому одну з кнопок. Зі стелі спустились екрани і в них з'явились представники ради, які допомагають Директору ОЗГО у прийнятті особливо складних рішень. – Що ж, пані та панове, ви все чули. У вас є вже попередній вердикт?

– Ми приймемо остаточне рішення після того як отримаємо додаткову інформацію. – відповів один з членів ради. – Але поки ми можемо надати притулок на пару тижнів під час яких буде проведене дослідження.

– Що ж, тоді чекаю на ваше рішення. – сказав Бенджамін і вимкнув екрани, після чого вони знову сховались в стелі. – Псих, за мною, решта побудьте тут.

Директор ОЗГО разом з Сергієм покинув кабінет та спитав, чи не брехала Анна. Тримаючи її за плечі, Псих знав чи бреше вона і він сказав, що вона казала правду. А от на питання, чи не зміг він витягнути з її голови якусь цінну інформацію, йому довелося відповісти негативно. Анна мала високий рівень опору до телепатії, Сергій міг лише зчитувати її емоції та розпізнавати брехню і навіть це частково. Але він запропонував інший варіант – через побудову сильного емоційного зв'язку, йому буде в рази легше проникнути їй в голову. Разом з цим, Псих сказав, що хотів би від'єднатись від команди і почати працювати самостійно. Це питання вирішать пізніше. Щодо таємничої ради ОЗГО то це була лише вистава для залякування, вся влада була у Директора, обмеженого протоколами та законами.

Через два дні, після ще кількох перевірок Анни, Директор ОЗГО прийняв рішення надати їй притулок на Землі. Цьому рішенню посприяли здібності жінки, вона могла літати, її шкіру було неможливо пробити, а її фізична сила перевищувала навіть силу Отамана. Окрім цього, вона показала неабиякі здібності до навчання і швидко опановувала як історію так різні мови. Для неї було створено необхідний набір документів. А коли в неї спитали про бажану країну проживання, то вона обрала Україну, обґрунтувавши це тим, що назва дуже подібна до назви її рідної планети. На щастя Анні в цьому ніхто не заперечував, а за два тижні їй вдалося досконально вивчити українську мову. Також її було зареєстровано в якості героя, а за два місяці вона отримала новий костюм за власним замовленням. Кольори лишись, з'явились лише рукавиці та невеликий плащ, що прикриває спину. Згодом вона отримала ім'я Невразлива Леді.

© Ігор Задоркін,
книга «Найвеличніший герой землі, Атлас».
Наслідки війни
Коментарі