Je voudrais
Je voudrais tant Que quelqu'un me dise "Je t'aime. D'un amour Autre que fraternel, d'amitié ou de parents" Mais à quoi Cela servirait? Je serai Incapable D'y répondre De savoir D'y croire. Je me dirais Que c'est pas possible, De peur D'être trahie, Qu'on m'est Menti, De souffrir, De m'être Bercée d'illusion. J'en ai vécu trop Je sais Que ça ne ferait Que rapprocher Ma fin. Je mentirais Peut être Moi aussi, De peur de briser l'autre De l'abandonner D'être seule Que plus personne Ne me le dise. Mais ce que je suis exigeante. J'ai trop d'espoir. Je devrais apprendre À me contenter De ce que j'ai. Alors j'apaise Mon cœur, Ma tête, Mes yeux Et je me dis Que j'attendrai Aussi longtemps Qu'il le faudra Peut être Jusqu'à ma mort Mais j'aurais attendu J'aurais espéré J'aurais essayé.
2020-10-26 11:04:48
9
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Un_Reve_De_Liberte
@ Mémé Paradoxx eh bien merci beaucoup! Je ne pensais, en effet, que tant de personnes diraient ceci juste. Je n'avais pas grand chose à faire à part décrire ce que je ressentais à vrai dire. La forme du poème n'est pas du tout intentionnel!
Відповісти
2020-11-09 22:19:28
1
Mémé Paradoxx
@Un_Reve_De_Liberte Le hasard fait bien les choses ! 😂
Відповісти
2020-11-09 22:20:20
1
Un_Reve_De_Liberte
@ Mémé Paradoxx il faut croire oui! XD
Відповісти
2020-11-09 22:20:49
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1593
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1784