В сучасному місті, де гомін та швидкість,
Авто на дорозі великая кількість.
Усі поспішають і всім кудись треба.
А мешканцям ніколи глянути в небо.
На небо, на дерево, навіть - угору...
Всіх стрімко ведуть життя коридори.
Живуть в місті люди і навіть, не знають:
За ними з цікавістю спостерігають.
Зручно вмостилась на світлофорі
(дорога - театр, а люди - актори)
кмітлива Сорока, що в місті зростала
і часткою урбанізації стала.
Вогні світлофора пробку зібрали,
проїхать вперед люди шансу не мали.
На перехресті міської бруківки
зустрілись Сорока і власник автівки.
Шалених міських перегонів любитель.
Низько-частотних звуків цінитель.
Та мабуть, Петраркой себе відчував,
коли він авто своє тюнингував.
Звернула увагу на нього Сорока,
бо також любила мистецтво високе.
Насичені барви і блиску багато...
От, хоч би шматочок такого ій мати.
Втомився водій в машині сидіти.
Невзмозі довгу тягнучку терпіти,
той чоловік, щоб час не втрачати,
фари в авто почав протирати.
І бачить згори крилата естетка
(завмерла в напруженні, мов статуетка),
як вогником тліє цигарка у роті,
і що за везіння(!), ключі - на капоті.
Сорока швиденько з дроту злетіла.
Дзьобом ключи з капоту схопила.
Й повільно, наче навмисно знущалась,
нагору, на місце своє поверталась.
Усілась. І стала спостерігати,
як бігав, махав, намагався плигати.
Хотів кинуть гілку, та лайкою злився.
Нарешті, в автівку заліз.
Бо втомився.
Та марно людина те все виробляла.
Сорока давно такі скарби збирала.
На дії невдах вона звикла дивитись.
Здобутим ні з ким не збиралась ділитись.
17.05.2022