Від клопоту втомилось Літо.
Багато справ встигло зробити.
Щоб воно відпочивало,
Осінь до роботи стала.
Їй не можна ні хвилинки свого часу марнувати -
до суворої Зими треба всіх підготувати.
Тож, її пора настала:
задощило, холодало.
З дерев листя позлітало,
хмари сонечко сховали.
Осінь всім час дарувала:
утеплитись, заховатись.
А комусь в краї далекі,
днів не гаючи, збиратись.
Сизим горлицям, також пора настала відлітати -
бо під снігом, в зимку, їм зерняток не відшукати.
Почала розумна Осінь
дощами трави прихиляти.
Подихом вітрів холодних
пташок у вирій підганяти.
Та не хочуть голуби з свого двору відлітати.
Намагаються у вітах літа промінь відшукати.
Аж під хмарами кружляють,
все навколо розглядають,
Тільки затишного двору горлиці вже не впізнАють.
Добрі і густі ялинки, що гніздечка приховали,
Вітами міцними, з вітру, мов прощаючись махали.
І яскраво-різні квіти, що садибу прикрашали,
Від холодних рос змарніли, похилились і зів'яли.
Без бажання голуби в далекий вирій готувались.
Горлиць декілька родин в спільну зграю гуртувались,
щоб путь небезпечний здолати зуміти,
збирались до теплого краю летіти:
родичі, друзі надійні і діти.
На останок, як годиться, всі разом вони усілись.
Пригадали, як бувало:
і сварилися, і мирились...,
та образ не пам'ятали - поряд з друзями гніздились.
Над двором востаннє зрая тихим колом покружляла...,
Осінь добрими очима птахів з дому проводжала...
Ну, а двору, щоб у зимку не забув родин пташиних,
молоденькие голуб'ятко на згадку пір'ячко лишило.
Відлітають голуби...
Відлітають, але знають:
безкінечними ніколи люті зими не бувають!
І коли на теплу весну почне сонце повертати,
подихом бузку й тюльпанів
двір їх буде зустрічати.
12.10.22