Мистецтво
Марія
Це не кохання, Естетичне задоволення. Хіба кохають люди статуї із глини? Та навіть мармуру. А що ж про картини? Мистецтво, Якому хочеться бути вірним до загину. Тож... Я не кохаю твої очі, Нехай і бачу їх щоночі. І не кохаю твої руки, Нехай не можу їх забути. Я не люблю і губ твоїх, Нехай вони торкаються чужих. Це не любов, Любов, вона інакша. А це - Прихильність до прекрасного. Дивитися, Руками не чіпати. Хіба не це говорять у музеях знаки?
2022-10-21 09:06:47
4
0
Інші вірші поета
Мої думки твоїм голосом Підвіконня - твоя власна сцена Температура самотності Почуття
Інші поети
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1395
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4855