Підвіконня - твоя власна сцена
Підвіконня - твоя власна сцена, Танцюєш на ній біля відкритого вікна. Крок у право, крок у ліво, На білому платті пляма від вина. Музика стихла пів години назад, Гості розійшлися ще опівночі. Вже три години ти танцюєш сама. На столах, диванах, десь на восьмому поверсі у Вінниці. Не настільки ти п'яна, бо вино пролила, Чому ж тоді так паморочиться голова... Музикою тобі буде завивання вітру, Попіл твоїх сигарет, розвіє по підлозі протяом. Вкидаєш один за одним окурки у попільничку. Ніби серце не спиниться поки куритимеш, Ти будеш танцювати, немовби стоїш на вуглях, Ніби поки рухаєшся у такт беззвучної пісні - житимеш. Як давно ти забралася на підвіконня, Щоб подивитися як сяє луна? І як довго стоїш з того боку вікна? Страху немає, є тільки вона: Велика, кругла, повна луна, У світлі якої розтанеш сама.
2022-10-20 22:53:46
2
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4474
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11609