***

VolodymyrDmytrenko

Сірий ґрунт лісів вічно зелених, Крізь пальці його сію, ніби він зерно. В літню спеку, в ньому і в мені Проростають спогади минулих літ. Десь там, точно вже не тут Знайшов би радість, а за нею сум. Згубитись хочу я завжди в лісах ось тих, Серед берез і вільх, осик і лип. Через браму ту зайти зелену І ніколи не вертатись. Подумки вже там І вже давно молю, Аби мене ніхто й ніколи Більше не знайшов! Потрібно йти. Знаю я, але гублюсь завжди, Серед дитячих мрій Надій та спогадів чудесних, Що мене весь час кликали й вели. Збудувати б хижу як колись, Шугатись від тої безмежної краси. Ні, потрібно йти! Але чим далі я від тих часів, Від тих чудових сновидінь, Тим більше плачу і реву. Сяду у тіньку, в траві сухій І зачерпну жменю сірого піску.

2023-10-16 21:18:43

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11215

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1527