***
VolodymyrDmytrenko
Піднятися б на гору ту небесну, Зачитати б св'яте слово там. Біля Бога було б добре певно, Але місця там для мене вже нема. З небес бачив би людей І навіть їх гріхи земні. Темними масивами вони, Кидають людство у безодню. У пеклі ж грішники байдужі, Плавають у морі власних же надій. Для мене небуття прекрасне, Тому краще під Божим поглядом зникнути мені.
2023-10-16 21:17:57
0
0
Інші вірші поета
*** *** *** ***
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Akah Moth
@AkahMothPurpleCarbone14
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3045
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5109